П’ятниця перед Вербною неділею стала традиційним днем проведення великопісного молебню Хресної Дороги в санктуарії Страстей Господніх, що в Шаргороді на Вінниччині.
Цьогоріч, попри труднощі воєнного часу, до Шаргорода прибули паломники з багатьох парафій Кам’янець-Подільської дієцезії, а також із Києва та Чернігова.
Вітаючи їх, настоятель шаргородської парафії св. Флоріана о. Бенедикт Свідерський OFM нагадав, що цей рік єпископи України проголосили Роком Святого Хреста, під гаслом «В Хресті — спасіння».
«Тому ми збираємося, — сказав він, — у санктуарії Страстей Господніх, щоб особливим чином роздумувати над цією великою таємницею: що в Хресті Ісуса Христа для нас укрите спасіння». Отець Бенедикт подякував ординарієві за те, що саме шаргородський санктуарій вибрано як місце, де буде завершено Рік Святого Хреста, і висловив сподівання, що на той час у нашій країні запанує мир і «ми зможемо єднатися, дякуючи Богу за перемогу».
Святу Месу, що передувала Хресній Дорозі, очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський.
Перед початком Служби Його Преосвященство сказав:
— Від початку війни й до її завершення я кожну Службу, кожну Євхаристію жертвую за те, щоб закінчилася війна, не проливалася кров. Ми бачимо, які страшні, звірські речі діються над нашою країною, над нашим народом; бачимо, як мужньо захищаються наші вояки і як звірськи, варварськи чинять загарбники, які прийшли поневолити нас і знищити нас як державу…
Проповідь під час Святої Меси виголосив о. Богдан Мураховський OFM. «Сьогодні, — сказав він, — хрести закриті фіолетовою тканиною. (…) Ми нічого не бачимо під заслоною, але добре знаємо, що там є і Хто там є. Ісус Христос, прибитий до хреста, з розпростертими руками. Так ми розкладаємо руки, коли хочемо когось обійняти. Христос на хресті розклав руки так, ніби хоче обійняти нас. Але в Нього прибиті ноги, люди прибили Йому ноги. Тому ми самі маємо прийти до хреста — прийти, щобц впасти в обійми Господа Бога. (…) Під заслоною ми бачимо хрест, який складається з двох перехрещених балок: вертикальної та горизонтальної. В пісні ми співаємо, що Ісус між небом і землею висів на хресті. Хрест вертикальною балкою об’єднував небо і землю, став ніби містком між небом і землею. Він примирив усе людство з Отцем. Але є ще поперечна балка. Подивімося, хто ліворуч, хто праворуч, і миру з ким Ісус прагне? Миру з ближніми, миру поміж нами. Вдивляючись у Хрест Господній, ми маємо прочитати те Боже послання, яке Він скеровує до кожного з нас. Маємо зрозуміти те, що Він хоче сказати. Особливо в час Великого Посту, який у цьому році як ніколи є особливим. (…) Маємо вдивлятися в хрест — знак нашого спасіння, і розуміти, що саме в цьому знакові ми здобудемо перемогу».
Зібрані на Службі звернулись до Небесного Отця з молитвами за Церкву, Святішого Отця, керівників і захисників нашої держави, священників, загиблих захисників і жертв війни, за всіх присутніх.
Єпископ-ординарій закликав молитися за Росію, за її керівників, про що просить Матінка Божа у Фатімі, — щоб росіяни могли пізнати правду, щоб Господь визволив їх із брехні, щоб вони, пізнавши правду, перестали вбивати, щоб цей Великий Піст допоміг також і їм навернутись. «Я постійно прошу, — сказав владика Леон, — щоби кров солдатів і невинно вбитих людей, сльози матерів постійно кричали до цього бандита, щоночі не давали йому спати і казали йому: “Перестань вбивати!” Бог не дав заповідь убивати — Бог дав заповідь любити, а диявол — заповідь вбивати. Тому просімо Бога, щоб Небо якимось чином прийшло нам на допомогу, а Матінка Божа захистила нас, закрила материнським плащем, щоб ворожі кулі не падали на нашу землю. Нехай Матінка захистить нас, щоб увесь світ побачив, що перемогла віра, правда і любов, а не брехня».
Про сльози матерів Його Преосвященство говорив також і на 4-му стоянні Хресної Дороги, яку він провадив разом з о. Богданом Мураховським: «Кожна мати, яка народить дитину, хоче бачити її щасливою, радісною, успішною; але сьогодні ми бачимо, як наші матері плачуть над своїми дітьми. Плачуть через те, що діти поранені, покалічені або вбиті. Тому просімо Діву Марію, щоб Вона взяла під опіку кожну матір, яка страждає, щоб ті материнські сльози і кров їхніх синів не були марними. Нехай ця кров сьогодні кричить до неба, кричить до Росії: “Не вбивайте, те, що ви робите, — найстрашніше”».
На наступних стояннях Хресної Дороги єпископ Леон виголосив таки роздуми й заклики до молитви:
V стояння — «Сьогодні ми бачимо, як фактично весь світ, уся Європа у різний спосіб допомагає Україні: приймають біженців, допомагають і духовно, і матеріально, і політично. Ми — знак з неба, що Бог винагороджує за проявлену любов, тому що Бог є любов і хоче, щоб ми чинили добрі справи не за гроші, не заради вигоди, а з любові. Дякуймо Богу за всіх, хто нам допомагає».
VІ стояння — «Сьогодні наша країна потребує таких Веронік, святих, які б допомагали витирати обличчя наших воїнів, тих, хто лежить поранених у шпиталях. І що характерно: молоді дівчата від нас поїхали до Харкова, де допомагають тим, хто страждає, хто переховується в бомбосховищах, тим, хто в тих бомбосховищах народжує дітей. Просимо Бога за дівчат-волонтерок, святих Веронік України, і дякуємо за них».
На цьому стоянні о. Богдан сказав, що Вероніка зробила безкорисливий добрий учинок людині, яка невдовзі загине і не зможе віддячити. «А чи багато ми зробили добрих учинків людям, від яких не отримаємо подяки ні тепер, ні в далекому майбутньому?»
VІІ стояння — «Просимо, щоб не забракло людей, які боротимуться з брехнею, що заполонила світ».
VІІ стояння — «Ісус каже: не плачте наді Мною, а плачте над гріхами ваших синів і дочок, тому що причиною страждань є гріх, і над цим потрібно плакати. Батьки не завжди виховують своїх дітей так, як потрібно, а потім плачуть. Не дають дітям Бога, а потім плачуть. Бо якщо Бог буде на першому місці — не буде ні війн ані страждань. (…) Якби Путін знав Десять заповідей, якби патріарх Кіріл йому сказав: «Пане президенте, є заповідь «Не вбивай»… Він, напевно, не знає цієї заповіді, але теперішня війна йому її нагадає, як нагадає й інші заповіді. Батькам же потрібно, в першу чергу, вчити дітей Закону Божого. Якщо знатимуть Десять заповідей, то будуть їх виконувати».
На ІХ стоянні єпископ-ординарій, з огляду на те, що Хресну Дорогу записувала польська знімальна група, проголосив свої роздуми польською мовою.
«Це стояння, — сказав Його Преосвященство, — мені нагадує притчу про блудного сина. Сьогодні Польща стала для нас і милосердним отцем, і св. Веронікою, і Симоном Киринеянином в одній особі. Польща виявилась для нас справжньою сестрою, на відміну від “старшого брата”, що виявився зрадником. Ми завжди повинні дякувати Богу за те, що Польща відкрила для нас свої двері».
Х стояння: «Диявол не задовольняється, поки не знищить людину до кінця. І бачимо тут — мало йому було бичування, коронування терном, хресної дороги. Він ще хоче здерти одяг. (…) На цьому стоянні я завжди молюсь за Путіна, за Байдена, за Лукашенка, тому що Путін хоче сьогодні Україну обдерти, знищити, пограбувати, зґвалтувати до кінця. Повністю. Оце — диявольська система. Він не дивиться ні на дітей, ні на жінок, ні на літніх людей — ні на кого. І тому його слушно назвали вбивцею. І я повторюю: в цій людині диявол. Тому просімо Господа, щоб Він вислухав нашу молитву і дав йому опам’ятатися і перестати боротися з добром».
Після Х стояння учасники молебню йшли мовчки, звертаючись до Бога в глибині свого серця і просячи про необхідні благодаті для України.
ХІ стояння. На цьому стоянні ми згадуємо слова Ісуса: «Хто віддасть своє життя за Мене і за Євангеліє, той отримає його у вічності, а хто збереже його для світу — втратить його». «Сьогодні наші вояки, молоді хлопці віддають своє життя. Вони ще тільки почали жити, вони ще тільки розсмакували, що таке життя, — і вони вже віддають його з любові. Не може бути більшої любові, ніж коли хтось віддає своє життя. Бачимо, сьогодні ці молоді хлопці жертвують своїм життям, щоби ми його мали, щоби ми могли жити. Будемо вдячні Богу за тих хлопців, і нехай їхня кров — кров мучеників — кричить до Бога. Кров мучеників — це насіння християн. І я думаю, що Господь візьме їх до неба, бо вони віддали своє життя з любові».
ХІІ стояння: «На цьому стоянні потрібно спитати: чию я виконую волю — Божу чи диявольську? Сьогодні Україна виконує Божу волю. Україна прагне спасіння кожної людини, кожного вояка. Україна не хоче вбивати, але як ворог прийшов на її землю — вона має право боронитись. І на цьому стоянні мені б хотілось, щоб людина, яка розв’язала цю війну, почула слова Ісуса Христа, сказані Ним на хресті: «Виконалось». Путін, чию ти виконуєш волю!? Божу чи диявольську!? Чого ти прагнеш: пекла чи неба!?»
Його Преосвященство розповів, як Сталіну у видіннях являлась іспанська стигматичка, яка насправді тяжко страждала за його навернення, і заохотив молитися, щоб Господь послав до Путіна не одну таку стигматичку, яка би сказала йому: «Навернись! Опам’ятайся! Не проливай невинну кров, бо ти за неї заплатиш!»
ХІІ стояння: «Коли Марія народила Ісуса, Ірод уже чигав на Нього. Їй довелось утікати з маленьким Ісусом. Все Її життя було позначене стражданням. Марія співстраждала зі своїм Сином. І в кінці, супроводжуючи Його на хресній дорозі, взяла на руки, щоб покласти до гробу. Кожна мати, коли народить дитину, хоче, бачити своє дитя до смерті, хоче, щоб дитя її поховало. Марія ховає свого Сина. Меч проникає в Її серце. Кожна мати — чи українська, чи російська, — котра народила свого сина, не хоче, щоб його вбили. Вона хоче бачити його не в могилі, не в труні, вона хоче бачити його щасливим і радісним. А сьогодні «цей бандит» забирає життя її сина. Яким правом!? Просимо, Матінко Божа, захисти нас, розтягни свій плащ над нашою країною, захисти від ворожих куль, щоб вони не вбивали наших людей, просимо тебе і благаємо. Матінко Божа, Ти казала присвятити Росію твоєму Непорочному Серцю, і Святіший Отець зробив це в день Благовіщення. Маємо надію, що Росія навернеться, що Ти захистиш нас».
На останньому стоянні Його Преосвященство закликав молитися за загиблих воїнів та їхніх матерів. А перш ніж уділити благословення, розповів про мучеників із Китаю, які своїм прикладом показали, що Господь саме через хрест веде нас до воскресіння. «Тому, — сказав владика Леон, — полюбіть хрест, покохайте Хресну Дорогу».
фінансово.
Щиро дякуємо!
