Підтримка патріархом Кірілом російського вторгнення в Україну — це болючий удар по православ’ю. Багато єпископів і православні кола рішуче виступають проти цього.
Про це в інтерв’ю Радіо Ватикану нагадав Крістоф Левалуа, засновник і директор одного з найважливіших новинних порталів Православної Церкви (Orthodoxie.com). Насамперед, він вказує на чітку позицію ієрархів, які підпорядковуються Московському патріархату, в Києві та Парижі.
Левалуа нагадує, що Кіріла давно пов’язують із Путіним добрі особисті стосунки. Вони регулярно зустрічаються у Валаамському монастирі, кожен із них має там поблизу свою резиденцію. Крім того, вони демонструють ці добрі стосунки. Вони обидва поділяють ідеологію «руского міра», яка хоче нерозривно пов’язати всі країни, що походять від хрещення Київської Русі. Тому вони сприймають європейські прагнення України як загрозу для своєї цивілізації, а це спонукає їх до збройного втручання. Патріарх поділяє аргументи влади, але при цьому додає до них духовний і моральний аспект. Для нього це громадянська війна, він хоче її закінчення, — але жодним чином не намагається зупинити президента Путіна. Все це викликає у православних в інших країнах різкий спротив.
«Ця війна — це нова криза для Православної Церкви, яка ще від 2018 р. перебуває в кризі. Напруження було й раніше, але справжня криза настала після того, як Константинопольський Патріархат визнав автокефальну Церкву в Україні. Це призвело до розриву сопричастя між Москвою та Константинополем. Це тяжить над усіма іншими Церквами. Ще одним ударом стало створення в грудні 2021 р. єпархії російської Церкви в Африці, тобто на канонічній території Александрійського Патріарха. Це було відповіддю Москви на визнання цим патріархатом Церкви в Україні. Тому перед війною ситуація вже була напруженою. Натомість сама війна стала для всіх православних справжнім шоком, бо Україна і росія — країни переважно православні. Ми переживаємо це з великим болем. (…) Митрополит Йоан, який очолює Російську Православну Церкву в Західній Європі, зайняв дуже чітку позицію. Він заявив, що не погоджується з позицією патріарха Кіріла та його поглядами, але підтвердив свою прихильність до Церкви в росії, до російської духовності. Завдяки цьому вдалося сформулювати спільну позицію дуже багатьох православних у Західній Європі».