Святий Франциск із Паулі, пустельник

Римо-катол.: 2 квітня (довільний спомин; під час Великого Посту — додатковий спомин)

Франческо да Паола — це приклад того, як «правильно обурюватися». Він народився 1416 року, дитя ревної молитви батьків: просячи про заступництво св.Франциска Ассізького, аби мати дитину, вони потім дали хлопчикові ім’я цього святого. А також, згідно зі своєю обітницею, віддали дитину на виховання у монастир, коли їй виповнилося 12 років.

Достеменно невідомо, чому Франческо повернувся додому, побувши в монастирі лише рік. Але відомо, що батьки взяли його з собою в паломництво найвидатнішими місцями Італії: побували в Ассізі, Лорето, Монте Касіно і Монте Луко. І в Римі. Саме там, у Вічному Місті, 13-річний Франческо побачив пишну карету і почет кардинала Юліана Цезаріні, й закричав тому просто в лице, що в духовенстві немає й сліду євангельської вбогості. Як кажуть, накипіло.

Кардинал (на подив) відреагував на обурення хлопця і пояснив, що робить так не з особистої пихи, але тому, що церковні достойники мають так показувати гідність служителів самого Бога. (Теж знаний нам сьогодні аргумент.)

Отже, що зробив юнак Франческо, повернувшись із цього вельми побожного паломництва. Він не робив публічних акцій і не викривав «слуг народу», які знову примудрилися зажертися, попри всі зусилля Ассізького Бідняка (по смерті якого минуло заледве сто років). Франческо пішов на пустирище поблизу своєї рідної Паоли і став там жити. Заснував собі пустельню. Життя провадив як тільки можна суворе. Чи можна стати меншим за меншого, біднішим за біднішого? Духовний спадкоємець св.Франциска Ассізького, св.Франциск із Паоли заснував орден «мінімів». Крім трьох монаших обітниць, брати цього ордену складають четвертий — суворого посту на все життя.

І хоч як дивно, але охочих ревно молитися й суворо постити не забракло. Нові монастирі поставали у Європі. Сам св.Франциск отримав від Бога дар чудотворення, воскрешання мертвих тощо. Про нього дізнався тяжко хворий король Людовік ХІ і запросив до себе, сподіваючись зцілення. Упертюх із Паоли відрік, що кожне життя має кінець, королівське також. Король же був королем, а не якимось там «новим українцем», не став показувати, хто в хаті хазяїн, ба навіть посприяв будівництву нових монастирів мінімів, а святий допоміг йому готуватися до доброї християнської смерті.

Статут нового ордену 1493 року затвердив Папа Александр VI. По смерті короля Людовіка св.Франциск став радником Карла VIII, помер у Франції, похований у Плессі-ле-Тур. Канонізований 1519 року.

В іконографії зображається з бородою, в чорному монашому вбранні із закругленим унизу скапулярієм; слово «caritas» сяє на його грудях, над головою або на його палиці. Його атрибути як аскета — череп, батіг. Покровитель італійських моряків.