На чолі каравану має бути той, кому довіряють

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю IV Великоднього тижня

« Я — дорога…». Сьогодні досить часто людське життя порівнюють із дорогою. Подібно було і в семітів — народу номадів, кочівників, які часто подорожували з одного місця до іншого. Тому на чолі каравану завжди мусила бути людина з великим досвідом, особа, гідна довіри всіх членів подорожі. Однією з головних тем Старого Завіту є те, що Бог сам, особисто, або через свого ангела, чи через інших своїх представників на землі, веде свій народ дорогами історії. Саме спогади про дні, пережиті разом із Богом, під час виходу з Єгипту, дали початок найважливішому святу людей Старого Завіту — святу Пасхи (Песах).

У Новому Завіті ми вже на самому початку зустрічаємося з Йоаном Хрестителем, який заповідає новий вихід: «Готуйте дорогу для Господа» (Лк 3, 4). Ісус, як колись Мойсей, ставши на чолі нового Божого народу, свою місію заповідає надзвичайно радикальними словами. Він уже не говорить про «нові дороги», але про подорож, для якої Він сам є дорогою: «Я — дорога…» Як потрібно розуміти це слово? Христос веде нас до Отця через свою людяність, через приклад, що його дає нам особисто. Немає іншої дороги до Бога, як тільки через Нього.