Зорі, троянди, вода: біблійна символіка об’явлень Богородиці

Коли Богородиця об’являється людям, разом із Нею з’являється Її біблійна символіка, що несе для нас послання.

Я часто замислювався над певними аспектами об’явлень Божої Матері. Наприклад, чому в Лурді Вона об’явилася з трояндами на ногах? Квіти покликані прикрашати наші храми, будинки і сади. Наречені прикрашають ними свій одяг. Але хто надягає троянди на ноги?

Біблійний Лурд

Богородиця діє розумно, а тому для такого Її послання, ймовірно, була причина. Я отримав відповідь на своє питання, коли натрапив на рядки з Книги Ісаї: «Які ж гарні на горах ноги його, хто несе добру новину, хто звістує мир, вістить щасну долю, спасіння возвіщає, хто Сіонові говорить: “Твій Бог царює!”» (Іс 52, 7). Мені спало на думку, що Богородиця використовує біблійні образи у своїх посланнях.

Іншим аспектом Лурдських об’явлень, якого я не міг збагнути, було те, чому Марія розмовляла з Бернадеттою з гроту у масивній скелі. Але теорія біблійного символізму дала відповідь і на це.

Святе Письмо згадує про скелі як у Старому, так і у Новому Завіті. «І звів Мойсей руку і вдарив жезлом об скелю двічі; і линула сила води, і напилася громада й скотина» (Чис 20, 11). Святий Павло порівнює Христа з тією скелею, але говорить про духовне питво: «Всі пили те саме духовне питво, бо пили з духовної, що йшла за ними, скелі — скеля ж був Христос» (1Кор 10, 4). Це підводить нас до Христа Розп’ятого, з проколотого боку якого витекла кров і вода (Йн 19, 34), що знаменує благодать, якою народилася Церква. Богоматір назвала себе Непорочним Зачаттям, звертаючись до святої Бернадетти. Отже Вона, як Непорочне Зачаття, є прикладом Церкви у її досконалості, що виходить із пораненого серця Ісуса.

Чудотворна вода, яка тече у Лурдському гроті, дуже добре вписується у цей образ. «Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна» (Еф 5, 25-27).

Третій аспект об’явлень у Лурді — той, якому зазвичай приділяють небагато уваги — це три перших дні, протягом яких Богородиця не розмовляла з Бернадеттою усно. Але Вона передала своє послання через Розарій, що його Бернадетта молилася у Її присутності протягом цих днів. Це було перше, що зробила дівчина майже інстинктивно. Вона зауважила, що не могла підняти руку і перехреститися, поки цього не зробила Богородиця. Це було зовнішньою ознакою внутрішньої «синхронізації» серця Бернадетти з Непорочним Серцем Марії у роздумах над таємницями Розарію. Оскільки перше об’явлення було у четвер, вона, ймовірно, молилася Радісні таємниці (Світлі таємниці були додані до Розарію пізніше), у п’ятницю — Скорботні, а у суботу — Славні. Це могло бути підготовкою до вербальних послань, які надійшли від Марії згодом.

Поза Богородиці, згідно з описом Бернадетти, нагадувала Її зображення на Чудотворному медальйоні, що пов’язує Її з низкою подій Непорочного Зачаття. Простягнуті руки Марії — важливий знак Її благодатності. Щоб оцінити цю важливість, варто звернутися до Святого Письма, а саме до Книги Приповідок, у якій вихваляються чесноти відданою жінки, дружини і матері: «Вона для вбогого розтуляє долоню, нужденному подає руку» (Прип 31, 20). Це визначає Її особливу чесноту — милосердя, прагнення полегшити страждання.

Біблійна Фатіма

Що стосується біблійних образів у Фатімських об’явленнях, варто звернути увагу на зірку, яка прикрашає вбрання Богородиці. Вона має подвійне значення: «зірка» перською мовою — «Естера». Так звали єврейську царицю, що врятувала свій народ від винищення. Це означає місію Марії як сучасної Естери, що рятує Церкву наших часів. 

Друге значення — Зоря євангелізації, якою проголосив Марію Папа Павло VI у 1975 році. Як волхвів, що шукали Христа, вела зірка, так і Марія веде нас до Нього завдяки своїм унікальним материнським стосункам із Ним. У своїй енцикліці 2007 року «Про християнську надію» Папа Бенедикт XVI зазначив: «Хто може бути для нас зіркою надії більше, ніж Марія?»

Фатімське «чудо сонця» своєю чергою нагадує нам про символи часів Ноя: дощ, веселку і нову землю. Того дня у Фатімі йшов лютий дощ, але в той момент, коли Марія піднялася в небо, хмари зникли і визирнуло сонце, що виглядало як срібний диск. Під час обертання сонця місцевість Кова да Ірія вкривалася різними барвами, а наприкінці земля очистилася від бруду та води — так само, як і одяг присутніх людей, що став сухим. У цьому знаку ми бачимо дивовижне оновлення землі. У старозавітній історії аморальне населення землі змінилося побожною родиною Ноя, що стала новим початком людства. Богородиця сказала, що наприкінці Її Непорочне Серце переможе, і це означає новий початок. Все це було показане у фатімському чуді.

Біблійне Ґваделупе

Богородиця з Ґваделупе чудесним чином явила своє зображення на тканині грубого селянського плаща. Там Вона зображена у рожевому вбранні, прикрашеному квітковим візерунком, відповідно до релігійних ієрогліфів ацтеків, і блакитній мантії, вкритій зірками, що відповідали положенню зірок на небі того дня. Це — біблійне посилання на рядки з Одкровення святого Йоана: «От, нове творю все» (Одкр 21, 5). Її квіткове вбрання уособлює землю, а всіяна зірками мантія — небо.

Богородиця об’явилася у свято Непорочного Зачаття (що відзначалося у ті часи 9 грудня), яке вшановує Її абсолютну свободу від гріха і досконалу святість перед Богом — прообраз творіння, повністю відновленого на славу Бога Отця. Вона, безперечно, знищила стару та лиху мексиканську культуру, засновану на постійних людських жертвоприношеннях, і оновила її через життєдайне Євангеліє свого Божественного Сина.

Біблійний Нок

Об’явлення Богородиці в ірландському селі Нок було сповнене біблійної символіки. Це було об’явлення під відкритим небом на фронтоні церкви. У центрі був Агнець на вівтарі в оточенні ангелів, ліворуч — три фігури в білому. Богоматір була у короні, з піднятими догори руками, як у священника під час Меси, а Її очі дивилися на небо. Там, де корона торкалася Її чола, була мініатюрна троянда. Ліворуч від Неї стояв святий Йосиф із ледь схиленою головою і молитовно складеними руками. Він виглядав як чоловік середнього віку, бо його волосся вже торкнулася сивина. Між Богородицею та вівтарем стояв євангеліст Йоан, одягнений як єпископ. У правій руці він тримав розгорнуту книгу, а ліву піднімав догори, ніби проповідуючи.

Нок — це літургійний образ, який нагадує Книгу Одкровення, де помітну роль виконує Агнець Божий. На ньому зображені мешканці Неба, що вклоняються Йому. Марія — Цариця Літургії, що зберігає у своєму серці діла Божі і розмірковує над ними. Троянда біля Її корони нагадує про її титул Містичної Троянди. Святий Йосиф перебуває у спогляданні, а святий Йоан роз’яснює таємницю Євхаристії, що міститься у його книзі. Той факт, що це об’явлення відбулося у парафіяльному храмі святого Йоана Хрестителя, пророка, що підготував численні серця до Агнця та Його весільного бенкету, вказує на цілісність Євангелія: святий Йоан Хреститель символізує початок на землі, а об’явлення — завершення на небі.

Богородиця винахідливо створює образні засоби для обґрунтування своїх словесних послань, і вони огортають красою всі Її об’явлення.

Переклад CREDO за: о. Стен Смолєнські, National Catholic Register