Роздуми над Словом Божим на спомин св. Варнави, апостола
Христос навчає нас простих речей: «Дармо отримали — дармо давайте» (Мт 10, 8). Це означає: переказувати іншим людям те, що ми отримали від Господа, давати все, що ми отримали, і так само, як ми отримали. Також це означає, що нашим є лиш те, що ми віддали іншим у дар, а не те, що приховали для себе.
Святий Варнава виконав ці слова у своєму житті. Почувши Добру Новину від Апостолів, сам вирішив її проголошувати. Покинув свій дім на Кипрі, продав майно, аби підтримувати Апостолів у Єрусалимі. Потім покинув Єрусалим, бо був висланий до Антіохії, але не хотів там зайняти чільне місце. Він радше шукав місця служіння: став пророком і вчителем. І шукав інших, аби ділити разом із ними одне служіння. Тому знайшов св. Павла. Під його опікою Павло навчався мистецтва місії, але коли настав час — Варнава дозволив Павлові бути самостійним, як це робить хороший учитель зі своїми здібними учнями.
Варнава був «чоловіком добрим і повним Духа Святого та віри». Святий Дух оселяється тільки в людині, добрій до інших, яка шукає в усьому не себе, а Христа. Тому він отримав особливий дар розпізнавання діянь Божої благодаті в інших людях. Коли тільки-но прибув до новоохрещених в Антіохії, «побачив дію ласки Божої». Це було для нього джерелом радості: бачити, що Бог діє в інших.
Святі живуть із Богом навіки й надалі роблять те, що робили на землі. Погляньмо й ми довкола, зауважмо дію Божої благодаті в наших братах, як католиках, так і православних чи протестантах, і втішмося разом зі святим Варнавою.
Кипр. Каплиця Апостола Варнави. Фото: samstar