Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 5 червня
Апостол Павло, бажаючи по дорозі до Єрусалима попрощатися зі своєю Ефеською громадою та відчуваючи свою близьку смерть, скликає пресвітерів до Мілету. Там він виголошує свою останню до них промову і дає пастирські настанови щодо служіння Божій Церкві. В його словах, сказаних до єпископів, відчувається справжня батьківська турбота, з якою він завжди приходив до заснованих ним громад. Навіть якщо він картав якусь з них за переступ Євангелія, то завжди робив це як батько, якому залежало на спасінні кожного члена цієї спільноти. Апостол Павло розуміє всю важливість свого служіння у Божій Церкві, яку Господь придбав кров’ю власною, і вболіває за неї цілим серцем.
За весь час свого служіння апостол Павло настільки ідентифікував себе зі своїм апостольським покликанням, що не міг помислити себе поза ним. Апостольське служіння стало суттю його життя: не частиною, не просто працею, яку він виконував, а самим життям… Протягом цих років у різних церковних громадах йому довелося поховати не одного мученика за віру. Тепер ось настала і його черга, як пастиря, який, так само як Ісус, покликаний віддати власне життя за своїх овець. Апостол від самого початку свого служіння зазнавав переслідувань та тілесних ран за те, що проповідував Христа. Він завжди був готовий до цієї смерті за Господа, навіть прагнув її, щоб швидше з’єднатися з Христом у Його Царстві (пор. Флп 1, 23), однак, прийнявши з Господніх рук покликання до апостольського служіння, залишався вірним йому до кінця.
Уявляю собі цю гнітючу атмосферу, яка панувала серед ефеських пресвітерів у годину прощання з Павлом у Мілеті. Вони прощалися зі своїм учителем і батьком у вірі, та одночасно розуміли, що його життя — це приклад для їхнього наслідування Христа й апостольського запалу. Приклад такого життя, запаленого любов’ю до Господа, не міг би пройти безслідно, адже зерно, яке падає в землю і там гине, завжди приносить плід. Цим плодом є також наша віра, яку ми, сучасні християни, покликані у свою чергу зберегти та передати наступним поколінням.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
