Численні проповідники скорого кінця світу вважають, що антихрист — це конкретна особа, яка з’явиться наприкінці часів, щоб започаткувати владу сатани.
Але апостол Йоан насправді говорить про дещо інше: «Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, — багато бо лжепророків прийшло на світ. З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога. А кожен дух, що не визнає Ісуса, — той не від Бога, але антихриста, про якого ви чували, що він прийде, та й тепер уже у світі» (1Йн 4, 1-4).
Святий Йоан каже, що є багато антихристів, і вони вже присутні у світі в його часи наприкінці першого століття. Визначати антихриста як одну особу означає неправильно розуміти апокаліптичну літературу. Апокаліптична мова Святого Письма описує події та осіб у символічний спосіб, що виходить за межі нашого розуміння часу та історії. Те, про що ми читаємо у Книзі Одкровення, відбувалося тоді й відбувається зараз. Іншими словами, вона була реальною, чіткою та застосовною у Римській імперії у часи її написання, і залишається такою ж у наші дні.
Отже, ми повинні припустити, що антихрист — багато антихристів — перебувають поруч із нами у наш час. Як їх розпізнати? Просто. Вони антихристи, тобто фальшиві Христи. Вони проповідують Євангеліє в ім’я Христове, але не належать до Його учнів.
Деякі з антихристів очевидні. Вони ненавидять Христа і Його Церкву, вони відкрито богохульствують, переслідують християн і руйнують життя, любов і світло своєю ненавистю, люттю, образою і помстою.
Однак найтонші з них — це вправні брехуни. Вони носять костюми християн і захаращують лави духовенства своєю брехнею, сентиментальним Євангелієм та манірними посмішками. Святий Йоан каже, що ми можемо знати їх, бо вони заперечують, що Ісус Христос прийшов у тілі. У дні святого Йоана та в епоху апостольських отців ці сини сатани відкрито проголошували свою єресь та фальшиве вчення і боролися з дітьми світла.
У наші дні вони дуже вміло ховаються. Вони ховаються за фальшивими сентиментальними версіями Євангелія та світськими ідеологіями. Святий Йоан каже, що ключ до їхнього впізнання у тому, що вони заперечують реальність Втілення. На початку існування Церкви це означало, що вони певним чином буквально заперечували повноту вчення про Втілення, через що ми мали багато христологічних суперечок у перші три століття історії Церкви.
Тепер це заперечення Втілення набуває іншої форми. Такі модерністські біблісти формально його не заперечують, але вони відкидають історичну точність Євангелій. Вони відсіюють надприродний елемент, зводячи Євангеліє до змістовних притч або збірки моральних повчань. Вони не заперечують Втілення формально, але вони заперечують реальність народження від Діви, «переосмислюють» Воскресіння у ключі «якимось чином прекрасне вчення Христа продовжувалося навіть після Його трагічної смерті». Годування п’яти тисяч осіб зводиться до «ділення своїм обідом», а ходіння по воді — до «прекрасної історії про віру».
Як ще антихрист діє поміж нас? Через заперечення, що Христос приходить у тілі через таємницю Церкви. Вони зводять роль Церкви до благодійної або неурядової людської організації, покликаної зробити світ кращим. Справжня сила Церкви рятувати душі, зцілювати хворих, кидати виклик сатані та проповідувати Істину відсувається на другий план на користь мирських планів порятунку довкілля, вирішення економічних проблем, годування голодних та пошуку житла для бездомних. Хоча це можуть бути добрі та шляхетні зусилля, вони не належать до головної місії Христа і Його Церкви, тому перетворювати їх на основну місію означає заперечувати, що Христос прийшов у тілі.
Третій спосіб, за допомогою якого антихристи заперечують Втілення — це зневага до Його реальної присутності у Таїнствах. Щоразу, коли хтось принижує Таїнства, насміхається або знущається з них, ви бачите роботу антихриста. Коли люди беруть участь у Таїнствах, перебуваючи у стані смертного гріха і знаючи про це, вони виконують роботу антихриста. Коли священники свідомо та публічно допускають до Таїнств людей, про яких вони знають, що ті перебувають у стані смертного гріха, вони заперечують силу Причастя, а отже й заперечують, що Христос прийшов у тілі. Коли ми нешанобливо служимо Месу або використовуємо Таїнства для власного порядку денного, ми також виконуємо роботу антихриста.
Ще один спосіб присутності духу антихриста — це сповідування чи проповідування релігії Христа без хреста. Християнство, що обіцяє знищити всі наші біди немов за помахом чарівної палички, — це релігія антихриста, тому що повнота Втілення Христа перебуває у Розп’ятому. Він не лише народився у стайні. Його розіп’яли на хресті. Християнство без хреста — це релігія для брехунів, простаків та боягузів.
Зрештою, дух антихриста найсильніше присутній поміж нас через представлення фальшивого Христа сентименталізму і фальшивої жертви. Люди, що демонструють свою чесноту у формі ніжності відносно певної особи або групи, що скиглить і скаржиться, зображують не справжнього і повністю людського Христа, а лише одну Його сторону — милосердного Господа прощення.
Це виявляється у тому, що людина не помічає гріха, а не прощає його. Це «я не засуджую тебе» без «іди і більше не гріши».
Жити у силі та славі повністю втіленого Христа нелегко. Всі ми можемо впасти у помилки антихристового ставлення і поведінки. Нехай Господь помилує нас від цього.
Переклад CREDO за: о. Двайт Лонґенекер, dwightlongenecker.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
