Поради

Другий смертний гріх

14 Червня 2022, 16:45 7940

Всі ми знайомі з сімома смертними гріхами, навіть якщо не можемо перерахувати їх по пам’яті. Всі ми знаємо, що є гріхи, небезпечніші та смертоносніші за інші. Святе Письмо вказує на те, що не всі гріхи рівні. Апостол Йоан пише: «Всяка несправедливість — гріх, але є гріх, що не веде до смерті» (1Йн 5, 17). Тому традиція розрізняє повсякденні та смертельні гріхи. 

Повсякденні гріхи — це ті, що ображають Господа і Його милосердя у наших серцях. Смертельні гріхи — це ті, що руйнують любов у наших серцях і віддаляють нас від Господа.

Наша традиція виділяє також сім найбільших смертних гріхів. Це такі гріхи, що породжують нові гріхи або призводять до них. Вони є смертними не стільки тому, що вони гірші від інших (хоча переважно це так і є), скільки тому, що вони «головні» над іншими гріхами.

Вбивство або перелюб самі по собі не належать до смертних гріхів (хоча це тяжкі, злі гріхи), натомість гнів і пожадливість стають причиною різних злих схильностей та гріхів, не в останню чергу — вбивства та перелюбу. Недостатньо просто не чинити вбивств і перелюбу; християни покликані до вищого рівня — ми повинні викорінити злість та пожадливість зі своїх сердець.

Отже, смертні гріхи слід розглядати не як найгірші гріхи, а радше як пороки, що поневолюють нас і ведуть далі у гріх. Тому ми повинні зосередитися на тому, щоб викорінити їх із нашого життя, замінивши Господньою благодаттю та чеснотами.

Традиція нараховує сім таких смертних гріхів: гординя, заздрість, скупість, гнів, пожадливість, обжерливість і лінь. Про них написано багато, існують різні способи нумерації та організації цих гріхів.

Однак всі погоджуються з тим, що гординя — перший і найсмертоносніший гріх, «мати» всіх гріхів. Після неї нумерація може мінятися, хоча традиційно на друге місце ставлять заздрість.

 

Другий смертний гріх

Заздрість часто пояснюють лише як гіршу версію пожадливості чи жадібності. Може здатися, що заздрість — це просто ще один спосіб пояснити гріх бажання володіти тим, що мають інші, тобто чужим майном. Але це не повне і не точне пояснення цього гріха.

Святий Тома Аквінський логічно описує заздрість як скорботу через чуже благо. Це такий стислий, але потужний опис задрості та почуття, яке, напевно, відчував багато хто з нас. 

Коли ми чуємо про хороші новини з життя інших, — підвищення по службі колеги, заручини друга, успіх брата чи сестри, — заздрість породжує в нас сум, розчарування або гнів через цю новину. Заздрість змушує нас почуватися нещасними коли хтось інший відчуває радість.

У той час, коли пожадливість жадає успіхів, майна або досвіду інших, заздрість передусім мучиться через те, що ці речі належать іншому. Пожадливість бачить успіх іншого і каже: «Я хочу цього для себе». Заздрість бачить успіх іншого і каже: «Я не хочу, щоб він це мав».

 

Смуток через чуже благо

Зрозуміло, заздрість тягне за собою почуття смутку через чуже благо. Не гріховно сумувати через чуже щастя чи насолоду від зла, яке ця особа сприймає як добро. Це розмежування повинне бути чітким, щоб нікого не можна було звинуватити у задрості, коли він висловлюватиме сум чи розчарування через те, що хтось насолоджується злом, кажучи «Ти повинен бути щасливим, бо я щасливий».

Гріх заздрості закрадається, коли душа не радіє за іншого тоді, коли мала би радіти. Насправді гріх заздрості прямо суперечить біблійній заповіді: «Радуйтеся з тими, що радуються» (Рим 12, 15). Бо коли заздрість у нашій душі бачить чужу радість, вона спонукає нас до смутку.

 

Перекручування Святого Письма

Гріх заздрості тягне за собою не лише печаль через чуже добро, а й протилежне — задоволення від чужих невдач. Коли ми бачимо чиюсь хибу, чуємо про його невдачу або помилку чи дізнаємося, що когось спіткало нещастя, заздрість змушує нас насолоджуватися цією поганою новиною.

Незалежно від того, чи ви отримуєте задоволення від пліток про гріхи колишнього друга, чи помічаєте невеликі помилки, яких припускається новий співробітник, що прагне вашої посади, чи просто насолоджуєтеся новинами про рідного брата, який не впорався з завданням, про що ви його попереджали, коли заздрість панує у вашій душі, страшні новини інших перетворюються для нас на добрі.

Заздрість повністю перекручує слова апостола Павла «Радуйтеся з тими, що радуються; плачте з тими, що плачуть» (Рим 12, 15). Гріх заздрості ставить цю заповідь з ніг на голову, змушуючи нас плакати, коли інші радіють, і радіти, коли інші плачуть. 

 

Наслідки заздрості

Заздрість глибоко шкодить нашим стосункам із іншими, бо вона протиставляє нашу радість та успіхи їхнім. Заздрість змушує нас бачити себе у конкуренції зі світом, і чужі успіхи ми сприймаємо як власні невдачі, а невдачі інших — як свої успіхи.

Це глибоко затьмарює розуміння того, що означає бути частиною Тіла Христового. Як християни, всі ми об’єднані у цьому Містичному Тілі, і наші дії впливають на все Тіло. Тому чуже благо слід сприймати як своє власне, а чужі біди — як свої біди. 

Як християни, ми повинні прагнути радіти благу інших і плакати через невдачі інших. Зрештою, це те, що веде до любові — прагнення іншому добра. Любов обирає добро для іншого, незалежно від того, чи приносить це нам самим якесь благо. Любов завжди стосується іншого, тоді як заздрість завжди стосується нас.

Окрім того, що заздрість глибоко шкодить нашим стосункам з іншими та нашому життю у Тілі Христовому, вона також глибоко шкодить нашим стосункам із Господом, оскільки відкидає блага, якими Він нас благословив, дивлячись із сумом і гнівом на блага інших.

 

Засіб від заздрості

Чеснота вдячності — це необхідний засіб від гріха заздрості. Замість того, щоб дивитися на дари, які Господь дав іншим, ми повинні дивитися на численні дари, якими Він благословив нас. Якби ми по-справжньому замислювалися та роздумували про багато чудових речей, які Господь зробив і робить у нашому житті, у нас не було би ні часу, ні бажання дивитися із заздрістю на добрі речі, які Він зробив у житті інших. Ми б усе одно сприймали блага, якими Бог благословив інших, але раділи би їм, як годиться. Вдячність звільняє нас, щоб долучатися до радості інших, тому що ця радість вже існує в нас самих. Так само вдячність за Господні благословення спонукає нас співчувати тим, хто страждає, і плакати з тими, хто плаче. Їхня невдача — це не наш успіх, наші справжні успіхи — це дари, які нам уже дав Господь.

Щоб отримати допомогу у боротьбі з другим смертним гріхом, попросіть Господа про ласку вдячності. Починайте і закінчуйте кожен день, зосереджуючись на дарах, якими вас поблагословив Бог, і дякуйте Йому за них. Коли ви відчуваєте спокусу заздрити іншим, коли відчуваєте спокусу сумувати через добро іншого або насолоджуватися чужою невдачею, зверніть натомість своє серце до Господа і згадайте, яким добрим Він був до вас.

А тоді радуйтеся з тими, що радуються, і плачте з тими, що плачуть.

Переклад CREDO за: Гантер Леонард, Catholic Stand

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: