Під час перебування в Києві глав європейських держав відбувся інший «візит на високому рівні» у Ворзелі. Надзвичайний і Повноважний Посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький передав семінарії статую Пресвятої Діви Марії Фатімської.
Про це повідомила ФБ-сторінка Семінарія Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі.
«Там, де збільшився гріх, примножилася і благодать…» (Рим 5, 20). Сьогоднішній день для нас є днем особливої присутності та опіки Діви Марії», — написано на фейсбуку семінарії Пресвятого Серця Ісуса. Посол Польщі привіз дерев’яну статую Фатімської Богородиці — взамін за таку саму гіпсову, знищену осколком російської ракети. «Вдячні за пам’ять, виражаємо свою повагу за готовність свідчити про свою віру та товаришувати як Україні взагалі, так і нашій невеличкій семінарійний спільноті в ці складні часи. Справжня віра не руйнує, а будує», — зазначено під фотознімками з семінарії Київсько-Житомирської дієцезії.
Цей несподіваний подарунок прокоментував для CREDO ректор ворзельської семінарії о. Руслан Михалків:
— Приблизно в середині травня до нас подзвонив капелан — як виявилося, капелан Президента Республіки Польща. Вони побачили інформацію в ефірі якоїсь польської програми про Україну, що була розгромлена семінарія під Києвом, побачили кадри з розбитою статуєю Фатімської Матері Божої. Отож о. Збігнєв Крас сказав: у президента з’явилася ідея — подарувати нашій семінарії таку саму статую.
Звісно, ми з радістю погодилися. І коли пан президент Анджей Дуда приїжджав в Україну, то взяв цю статую з собою. Особливістю цієї статуї є те, що вона певний час перебувала в каплиці Президентського палацу.
Також нам привезли в подарунок корону для статуї Богородиці, а ще розарій. Це розарій Йоана Павла ІІ, тож він має свою довгу історію і своє велике значення — був там як пам’ятка, реліквія по святому папі.
Оскільки Посол республіки Польща п. Бартош Ціхоцький має вельми напружений графік, то на минулому тижні ми домовилися, що в четвер 16 червня він приїде і супроводжуватиме переказування цього подарунка від президента. Отож учора він приїхав, нам передали статую та інші подарунки. Був невеликий урочистий момент подяки, виголошення коротких промов.
Особисто для мене це є знаком того, про що говорить Святе Письмо: там, де зло збільшується — або ж дуже яскраво проявляється, — все одно Божа благодать це перевищує. Вона проявляється у незвичайний спосіб. Бо я так думаю, що якби ми поставили собі таку мету — старатися про те, щоб отримати таку статую саме для своєї семінарії, — це були би марні зусилля. Але те, що зараз діється в Україні, і зокрема те, що сталося в нас у семінарії, — нищення статуї Богородиці, нищення інших речей, — це відкриває серця людей.
І ще один момент: для мене є добрим прикладом, що, навіть перебуваючи на високих політичних посадах, можна піклуватися про віру, можна її виражати і не боятися про неї свідчити. Ми ж бо говоримо про подарунок із Президентського палацу!
Хоча осколок ворожого снаряд побив нам гіпсову статую Фатімської Богородиці, та можна сказати, що Матір Божа нас оберігала і залишилася з нами, бо цінна мармурова статуя, колись подарована архієпископом Мальчуком від парафії св. Олександра в Києві, залишилася неушкодженою. Вона, як і раніше, стоїть на п’єдесталі біля головного входу до семінарії, у кінці своєї алейки. Це пам’ятне місце про освячення семінарії, яке відбулося ще в січні 1996 року.
А все решту потрібно відновлювати. Бо в нас вкрали не тільки літургійне цінне начиння, але й звичайний посуд. Весь. Ми поновлюємо ці побутові моменти, щоб семінарія могла відновити своє функціонування. Десь купуємо, десь просимо. Часто люди проявляють ініціативу — «ми можемо вам придбати це чи оте». Потроху життя налагоджується. Різні добродії допомагають, насамперед — це братня допомога від ректора Львівської семінарії, також наш викладач-місіонер доклався, благодійники з Києва. Нам профінансували генератор, із тих що потужні, щоб ми мали забезпечення електрострумом. Інколи власники фірм, у яких ми купуємо потрібне, робили нам хороші знижки. Інколи нам дають речі (наприклад, той же посуд), а інколи — гроші на купівлю потрібного.
З Божою допомогою, наступний навчальний рік ми розпочнемо. Якщо окупанти не повернуться. Бо це все ще доводиться враховувати. Хочемо чи не хочемо, але доводиться бути реалістами: ми живемо під такою загрозою.
фінансово.
Щиро дякуємо!
