На X Всесвітньої зустрічі сімей одна з панельних дискусій торкнулася теми труднощів, з якими стикаються багато пар на шляху свого подружнього життя. Учасники поділилися своїм досвідом переживання випробувань та засвідчили важливість Божої благодаті, яка перевершує страждання.
У залі Павла Павла VI у Ватикані завершилися панельні дискусії в межах душпастирського конгресу, що був частиною X Всесвітньої зустрічі сімей. Одна з обговорюваних тем — «Сімейна любов у випробуванні» — відкрила нові свідчення та розповіді сімей, які виокремили подружні проблеми й пошук можливих відповідей на ці виклики. Ці свідчення показують, що обіцяні в день шлюбу любов і вірність — не ілюзією, якій судилося зруйнуватися. Навіть попри страждання внаслідок різноманітних сімейних криз, є життєва необхідність вірити в присутність Бога в сім’ї, черпати від Нього надію та силу, а також шукати належну підтримку з боку інших пар, сімей чи компетентних людей задля знаходження надії у вирішенні складних проблем у подружжі — пише Vatican News.
Любов потребує супроводу
Історії чотирьох пар, які взяли участь у дискусії, підкреслили необхідні кроки на шляху випробувань у подружжі. Зокрема, Едуардо і Моніка Гонзалес Соріано з Іспанії розповіли про важливість супроводу в перші роки шлюбу. Інше подружжя з Бразилії — Каріна та Андре Паррейра, батьки сімох дітей, зазначили, що шлюб — це Божий план і шлях освячення, але він не є легким. Однак вони зауважують, що ми ніколи не маємо втрачати з поля зору те, що «сам Автор любові приходить, щоб допомогти нам жити нею і зробити це можливим!». Сім’я засвідчила: «відкриття між нами присутності Бога надало сенсу нашій подорожі, яка продовжувала бути зобов’язуючою та стимулюючою, але стала можливою та приносила приємність!». Сім’я Паррейра, яка має багаторічний досвід супроводу пар, які опинилися в скрутному становищі, стверджує, що «необхідно розуміти слабкості та підтримувати пари, особливо на початку подружнього життя, адже ми живемо не у світі фантазій. Ми маємо привести родину до раю, не відриваючи ніг від землі». Саме тому подружжя підкреслює, що для допомоги у кризових ситуаціях, важливим є звернення до різних наук, зокрема психології, але не втрачаючи з поля зору цілісне покликання людини в шлюбі, покликання до святості, яке, отже, потребує Божої благодаті.
Любов може отримати нове життя
Третя пара, родом із Південної Африки — Стівен і Сандра Конвеї, представники організації «Retrouvaille», яка допомагає подружжям у кризовому стані. Їхня історія спочатку була схожа на історію багатьох пар у труднощах. Вони пройшли шлях від закоханості, відтак відбувся перехід до нерозуміння іншого/іншої, до закриття, зради та невдачі. Але потім, у співпраці з «Retrouvaille», їхня любов знову ожила, а вони наново відкрили подружню радість. Сім’я Конвеїв засвідчила, що любов — це «вирішити знову довіритися, незважаючи на наші почуття». Тепер вони навчають інших, що шлях, яким пари можуть перейти від фази невдачі до фази радості, включає героїчне рішення любити, знову довіритись і прощати. Прощення займає центральне місце в їхній історії. Сандра цитує фразу християнського автора Луїса Сміда: «Пробачити означає звільнити в’язня, щоб усвідомити, що в’язень — це я». І додає: «Прощення не змінить минуле, але воно обов’язково змінить майбутнє».
Служіння парам у кризі
Інша учасниця панельної дискусії — Даніель Буржуа, засновниця спільноти «Solitude Myriam», яка допомагає та підтримує тих, які переживають складні моменти у подружжі, та о. Ерік Кеґі, розповіли про душпастирство сім’ї. Ерік Кеґі розпочав свій виступ словами: «Я можу говорити про кохання у труднощах, тому що я теж був одружений, я був розлучений, а згодом моя дружина померла. Залишившись сам, у хвилину свого життя, я відчув Боже покликання. Тепер як священик, я займаюся сім’ями», — ділиться він. На його думку, у Церкві існують проблеми з підготовкою до шлюбу, відзначаючи також, що пари часто ігнорують вчення Церкви про нерозривність шлюбу. Саме тому необхідно, щоб пари, які пережили невдачу в шлюбі та розлучення, знайшли тих людей, які зможуть їм допомогти. «Усі сім’ї мріють, щоб їхня любов тривала вічно, але сон часто стає кошмаром. Особливо від цього страждають діти, для яких це життєво важливо, і вони мають право бачити, що їхні батьки разом», — переконаний о. Ерік Кеґі.
«Мені було 30 років, коли довелося пережити розлучення, і через деякий час мене попросили дати своє свідчення на парафіях. Пізніше кілька молодих жінок зателефонували мені, щоб розповісти про свої подружні страждання. У 1981 році я згуртувала цих справді розбитих жінок. Вони запитували, як можуть зцілитися, але тільки Бог міг їх зцілити, і ми почали разом читати Боже слово. Потім я зустріла деяких священиків і завдяки їм і Святим Таїнствам я побачила, як ці жінки знову розквітали, переходячи від болю до радості, здатні прощати не тільки своїх чоловіків, але навіть своїх нових супутників», — пригадала Даніель Буржуа, яка розповіла історію заснування громади «Solitude Myriam». Вона відзначила, що шлюб, згідно з навчанням Другого Ватиканського Собору, є справжньою посвятою. А тому шлюб — це справжнє покликання та дар. Цей факт дуже важливий, адже ті, хто пережив період страждання в сепарації чи розлученні, можуть, з іноді героїчною вірністю, стати свідком величі шлюбу. Як піщинка в мушлі перетворюється на перлину, так і страждання, викликані зрадою, розчаруванням і покиненням, можуть стати початком нового шляху, більш зрілого, і джерелом глибшої радості.
Благодать, яка допомагає прощати
Координатори панельної дискусії про подружні труднощі Крістіна Елена Ріккарді й Паоло Пелліні, члени асоціації «Ai. Bi. Amici dei Bambini», яка шукає прийомні сім’ї для покинутих дітей, у інтерв’ю для Vatican News поділилися своїми роздумами на тему панельної зустрічі. Крістіна, говорячи про кризові моменти в подружжі, акцентує на важливості нового початку в сім’ї у світлі благодаті завдяки Святим Таїнствам. Цей Божий дар є ключовим чинником, який в історіях страждання надає першість Божій дії. «Ми чули важкі історії про те, що, мабуть, якби не було відкритості та бажання отримати цей дар, вони неминуче призвели би до розлуки, можливо, в одній із тих конфліктних форм розлуки, де гнів переважає над будь-яким іншим почуттям. Тому мені подобається думати, що ці історії — це не історії труднощів, а історії благодаті, радості, відродження, тому що сім’я, якщо їй допомагають, і якщо вона відкривається на бажання нового життя, завжди може це зробити», — зауважує Крістіна.
Крістіна Елена Ріккарді, яка є віце-президенткою «Ai. Bi. Amici dei Bambini», відзначає, що ця дискусія в рамках X Всесвітньої зустрічі сімей є посланням великої надії для тих, хто переживає подружні труднощі: «Ми трохи вдихнули аромат Бога, того Бога, який втручається в історію людей і який також дає їм змогу прощати». На її думку, прощення — це справді важко, і ніколи не є справою самої людини, адже Бог завжди перебуває посеред пар, які завдяки цьому можуть прощати один одному.
фінансово.
Щиро дякуємо!
