Молитися, віддаючи все у Божі руки; робити те, чого від нас вимагають наші обов’язки; і долучатися до волонтерської діяльності — такі поради пропонує владика Венедикт Алексійчук, ґрунтуючись на власному досвіді.
«Що більше ми довіряємо Богові, то більше Бог може діяти в нашому житті», — наголосив в інтерв’ю для Vatican News владика Венедикт Алексійчук, єпископ єпархії святого Миколая (УГКЦ) з осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США). «Війна болить не тільки тим, хто в Україні й народилися там, але й усім тим, хто почувається українцем», — підкреслив він. Владика розповів, як українці в Чикаго, а зокрема вірні його єпархії, допомагали і надалі допомагають людям в Україні: вони створили оргкомітет і розподілили обов’язки. Одні збирали і пересилали амуніцію для військових, інші — ліки. Наприклад, із Чикаго в Україну вони відправили декілька літаків із медикаментами по 50-100 тонн кожний.
«Збиралася величезна кількість гуманітарної допомоги, бо американці дуже відгукнулися, — підкреслив єпископ Венедикт. — Американці дуже жертовні. Статистика каже про те, що 50% гуманітарної допомоги у світі надають американці. Вони багато допомагали, як фінансово, так і іншими речами». Інша частина українців допомагала біженцям вирішити юридичні питання; ще інші надавали психологічну підтримку. На рівні єпархії, як зазначив її очільник, вони вирішили децентралізувати допомогу: якщо в парафії були вірні, що мали родичів, які служать в Україні, то збирали кошти і передавали безпосередньо їм. Англомовні парафії, де вірні не знають нікого в Україні, надсилали допомогу через єпархію. Також надавали допомогу військовим капеланам, греко-католицьким єпископам на сході та на півдні України, і центральному управлінню УГКЦ.
Відповідаючи на запитання про те, як війна вплинула на душпастирську діяльність у єпархії і загалом на духовне життя людей, владика Венедикт зазначив, що духовне життя — це стосунки з Богом, і тому зовнішні обставини не мають суттєвого значення. «Але, звісно, — додає він, — війна ставить певні виклики, дає цілком іншу перспективу бачення. Війна нагадує про реальність, яку ми часто забуваємо: що наша земне життя є скінченним. І вона досить гостро ставить перед людиною питання буття на цій землі, бо ми бачимо, що дуже багато помирають. Тому для людини це питання полягає в тому, щоб бути готовою до зустрічі з Богом». Ієрарх зауважив: деякі статистики показують, що після певних трагічних подій люди більше проявляють релігійність, — але питання в тому, скільки триває ця релігійність.
Ділячись досвідом про подолання початкового шокового стану, владика Венедикт зазначив, що сказав сам собі: «Насамперед, ти, як людина віруюча, маєш молитися, віддати ситуацію в Божі руки», — тому він щодня почав молитися в цьому наміренні. «Я також зрозумів, що маю працювати там, де мене Бог поставив: цей мій блокпост». А третя важлива річ, за його словами, — це волонтерська діяльність.
Віддати ситуацію в Божі руки — ми розуміємо, що так потрібно діяти, але часто не знаємо, як це втілити в життя. Ділячись роздумами на цю тему, владика Венедикт Алексійчук зазначив: у довірі треба вправлятися — так само, як ми вивчаємо іншу мову. Треба вчитися довіряти Богові в маленьких речах, і що більше ми Йому довіряємо, то більше зможемо побачити, як ця довіра приносить плоди.
Треба зробити все, що від нас залежить, а решту віддати в руки Божі. «Що може зробити мама, чий син на війні? Вона може лише довірити, віддати Богові». Суть нашої молитви за інших полягає в тому, що ми віддаємо їх Богові.
Ще одне питання, яке постає перед багатьма християнами в час війни, — це гнів, викликаний несправедливістю і жорстокістю. «Символом християнства всюди повсякчас є хрест, — наголошує владика Венедикт, — і відповідь треба шукати там». Він вказав на декілька елементів, корисних для відповіді на це запитання. На хресті Ісус не відповідає злом на зло, Він перервав ланцюг зла. Звісно, ми не можемо заперечувати свої емоції, бо навіть у псалмах бачимо, як Давид виражає гнів та образу. «Але важливо принести цей свій стан до Бога», — підкреслює єпископ. Часто проблема полягає в тому, що ми самі хочемо простити, власними силами; натомість ми не можемо цього зробити самі, бо прощення випливає з прощення Христа.
Ще один важливий елемент — це слова Ісуса: «Отче прости їм, бо вони не знають, що чинять». Коли ми скоюємо гріх, то часто не усвідомлюємо це; усвідомлення і покаяння приходить пізніше. Владика Венедикт зазначив, що прощати означає віддавати суд Богові.
Він також торкнувся кількох поширених думок про американців. На противагу поширеним упередженням про їхній надмірний матеріалізм, середньостатистичний американець релігійніший за середньостатистичного українця. За словами владики, американська нація збудована на християнських принципах, і попри те, що останніми роками вона від них віддалилася, «цей християнський елемент дуже сильно закладений». Ще одна риса американців, на яку вказав єпископ, — це активність мирян у церковному житті. Саме цього він бажає також і для вірних в Україні.
Фото: Владика Венедикт Алексійчук у соборі св. Софії (Yurko Hanchuk)
фінансово.
Щиро дякуємо!
