На засіданнях, що розпочалися вчора, 29 серпня 2022 р., Колегія кардиналів обговорює Апостольську конституцію «Praedicate Evangelium» про реформу Римської курії.
«Praedicate Evangelium», тобто «Проповідувати Євангеліє» — таку назву має Апостольська конституція Папи Франциска про реформу Римської курії та її служіння Вселенській Церкві. Проголошений 19 березня ц.р. документ набрав чинності 5 червня. Він є плодом праці Ради кардиналів, створеної 2013 року як дорадчий орган Папи у проведенні реформи Курії та управлінні Церквою.
Нова конституція повністю скасовує та замінює собою раніше чинну Апостольську конституцію «Pastor Bonus», яку Йоан Павло ІІ оприлюднив 1988 року. Новий документ санкціонує зміни в Римській курії, запроваджені за понтифікату Франциска. Окрім цього, він вносить кілька новинок: заміну попередніх Конгрегацій і Папських рад дикастеріями та поєднання кількох куріальних управлінь, можливість керування дикастеріями для мирян, а також першість євангелізації в діяльності Римської курії.
Дикастерії замість Конгрегацій і Папських рад
Замість 9 Конгрегації, 3 Дикастерій і 5 Папських рад, які діяли раніше в межах Римської курії, створено 16 Дикастерій. Це, по черзі:
1.Дикастерія у справах євангелізації, префектом якої буде особисто Папа. Вона постала з об’єднання Конгрегації євангелізації народів та Папської ради з питань нової євангелізації. Їхні дотеперішні очільники стануть пропрефектами.
2.Дикастерія у справах віровчення (раніше — однойменна Конгрегація). В її структури включено Папську комісію з питань захисту неповнолітніх — яка, однак, збереже свого голову. Кардинал Шон Патрик О’Меллі назвав це зміцненням культури захисту неповнолітніх у Церкві. «Папа Франциск зробив захист неповнолітніх частиною структури центральної влади Церкви», — сказав голова Комісії.
3.Дикастерія у справах благодійного служіння, яку представляє Управління папської благодійності, набуває вагомішого значення в Курії: «Дикастерія у справах благодійного служіння, яку також називають Управлінням Апостольського милосердя, це особливе вираження милосердя і, виходячи з турботи про вбогих, слабких і маргіналізованих, вона провадить в усіх частинах світу діло допомоги та підтримки для них від імені Римського Папи, який у випадках особливої біди чи іншої потреби організовує допомогу, що має бути надана». Префектом цієї Дикастерії буде Папський розподілювач милостині.
4.Дикастерія для Східних Церков (раніше — Конгрегація).
5.Дикастерія у справах Божого культу і дисципліни Таїнств (раніше — Конгрегація). До її компетенцій також належатимуть питання дособорної Літургії.
6.Дикастерія у справах канонізацій (раніше — Конгрегація).
7.Дикастерія у справах єпископів (раніше — Конгрегація).
8.Дикастерія у справах духовенства (раніше — Конгрегація).
9.Дикастерія у справах Інститутів богопосвяченого життя і Товариств апостольського життя (раніше — Конгрегація).
10.Дикастерія у справах мирян, сім’ї та життя.
11.Дикастерія у справах підтримки єдності християн (раніше — Папська рада).
12.Дикастерія у справах міжрелігійного діалогу (раніше — Папська рада).
13.Дикастерія у справах культури та освіти (постала з поєднання Конгрегації католицької освіти і Папської ради з питань культури).
14.Дикастерія у справах служіння цілісному розвиткові людини.
15.Дикастерій у справах юридичних текстів (раніше — Папська рада).
16.Дикастерія у справах комунікації.
Не зазнали змін органи правосуддя: Апостольська пенітерціарія (займається справами, пов’язаними з Таїнством Сповіді та з відпустами), Верховний трибунал Апостольської сигнатури (верховний суд Церкви) та Римська рота (апеляційний суд, який найчастіше займається питаннями дійсності укладеного шлюбу).
Також залишається незмінною структура економічних служб, яку встановив за роки свого понтифікату Папа Франциск: Рада з економічних питань, Економічний секретаріат, Адміністрація майна Апостольського Престолу, Бюро Генерального аудитора, Комісія зарезервованих справ, Комітет з інвестицій. Серед змін на цьому полі — перенесення Бюро персоналу Римської курії з Державного секретаріату до Економічного секретаріату, а також вказівка, що Адміністрація майна Апостольського престолу діятиме за посередництвом Інституту релігійних справ (так званого «ватиканського банку»).
Окрім дикастерій, органів правосуддя та економіки, конституція «Praedicate Evangelium» називає також (чинні досі) управління: Префектуру Папського Дому, Управління папських літургійних відправ, Камерленго Святої Римської Церкви (який вирішує поточні справи Апостольського Престолу на період sede vacante).
Документ містить також перелік «інституцій, пов’язаних з Апостольським Престолом» (теж досі наявних): це Ватиканський Апостольський архів, Ватиканська Апостольська бібліотека, Фабрика святого Петра (займається справами ватиканської базиліки), папська комісія сакральної археології, три Папські академії — наук, соціальних наук і життя; Агенція Апостольського Престолу з питань оцінки і розвитку якості університетів та церковних факультетів, і Управління фінансового нагляду та інформації.
Своєю чергою, Державний секретаріат не буде супердикастерією, яка керує всім, але — як «папський секретаріат» — має виконувати рол координатора діяльності всіх дикастерій та куріальних управлінь.
Ця францискова конституція також підтверджує, що духовенство і богопосвячених приймають на роботу в Римській курії на 5‑річний термін: «Загалом після п’ять років службовці з духовенства та членів Інститутів богопосвяченого життя і Товариств апостольського життя, що виконували служіння в куріальних управліннях, повертаються до душпастирства у своїй дієцезії/парафії або в Інститутах чи Товариствах, до яких належать. Якщо керівництво Римської курії визнає це відповідним, їхнє служіння може бути продовжене ще на п’ять років».
Примат євангелізації
Об’єдання в одній дикастерії, під керівництвом папи, багатовікової Конгрегації євангелізації народів і молодої Папської ради з питань нової євангелізації вказує на пріоритетне трактування Євангельської проповіді. Текст конституції безпосередньо посилається на вказівки ІІ Ватиканського Собору, найпершою метою якого була відповідь на запитання «як проголошувати Євангеліє в епоху змін, які надалі виявилися — пише Франциск — зміною епохи?»
Тим самим конституція надає курії більш місійну структуру, так, щоб вона щораз більшою мірою служила помісним Церквам і євангелізації. Також документ підкреслює, що курія це знаряддя в служінні Єпископа Рима і на благо Вселенської Церкви, а отже, на благо єпископатів і помісних Церков: «Римська курія не стоїть між Папою та єпископами, а служить їм належним чином, згідно з природою кожного з них».
Інший важливий пункт стосується духовності: члени Римської курії також є «учнями-місіонерами». Окрім того, як звичайний спосіб праці Курії вказано синодальність, яку належить щораз більше розвивати.
Миряни можуть керувати дикастеріями
У вступі до нової конституції Франциск підкреслив, що папа, єпископи і пресвітери — не єдині євангелізатори. «Кожний християнин, силою таїнства хрещення, є учнем-місіонером. Тому також обов’язково потрібно залучати мирян у структури керівництва та відповідальності за Церкву», — нагадав під час ватиканської презентації документа знавець канонічного права о. Джанфранко Ґірлянда SJ (той, що днями, 27 серпня, отримав кардинальський берет).
«Кожний вірний може очолити дикастерію або інший куріальний орган», — сказано в конституції. Це важливе ствердження, бо з нього чітко випливає, що той, хто керує дикастерією або іншим органом Курії, посідає цю владу не з огляду на свячення, але з огляду на ввірення йому цієї влади папою і виконує її від його імені, — пояснив о. Ґірлянда. — А влада, ввірена Свяішим Отцем, завжди однакова, незалежно від того, чи її приймає єпископ, чернець чи світська особа. Це підтверджує, що влада управління в Церкві походить не зі свячень, а з канонічної місії».
Отож «Praedicate Evangelium» усуває запис, вміщений в Апостольській конституції Йоана Павла ІІ «Pastor Bonus», який зазначав, що «справи, які вимагають здійснення управлінської влади, мають бути застережені для тих, хто отримав священницькі свячення». Від тих часів уповні здійснилося переконання, виражене ІІ Ватиканським Собором, що силою хрещення серед усіх вірних є «істинна рівність у гідності і в діянні».
П’ята реформа Римської курії
Апостольська конституція Франциска «Praedicate Evangelium» запроваджує п’яту реформу Римської курії в її історії. Перед ним структури Курії змінювали папи: Сикст V у 1588 році, св. Пій Х у 1910 році, св. Павло VI у 1967 році та св. Йоан Павло ІІ у 1988 році.
До 1588 року існувала папська курія, що складалася з кардиналів, які керували Римською дієцезією та справами Вселенської Церкви. Сикст V вирішив краще організувати допомогу, яку надавала кардинальська колегія, і силою Апостольської конституції «Immensa Aeterni Dei» створив перші 15 конгрегацій.
Реформа Сикста V протрималася 320 років. Жоден із 29 наступних пап не змінив установлених до нього структур. До актуальних потреб їх допасував допіру Пій Х конституцією «Sapienti Consilio».
Після ІІ Ватиканського Собору св. Павло VI провів реформи конституцією «Regimini Ecclesiae Universae», а його справу доповнив Йоан Павло ІІ згадуваною конституцією «Pastor Bonus» від 1988 року.
фінансово.
Щиро дякуємо!
