Поле, колосся, Закон і ми

Роздуми над Словом Божим на суботу ХХІІ Звичайної неділі, рік ІІ

Сталося так, що в суботу Ісус ішов через засіяні лани, і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли. А деякі фарисеї запитали: «Чому робите те, чого не годиться робити в суботу?» У відповідь Ісус сказав їм: «Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним? Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним? І додав: «Син Людський є Володарем суботи».

Так часто розпочиналися суперечки між Ісусом та фарисеями словами «була субота». Субота була призначена для особливої близькості з Богом, який, як відомо, є любов, мир, радість, єдність. А фарисеї правил дотримувались, та спаплюжили цей день, слідкуючи за Христом, аби Його підловити і звинуватити. Вони вже не шукали Бога — вони шукали промахів Учителя з Назарета. І знаходили, при цьому не виконуючи найголовнішого призначення шабату — в мирі зустріти Бога. Цікаво, що цього разу, засуджуючи Ісуса, який ішов ланами навпростець, фарисеї мусіли робити те саме. Тобто вони йшли за Ним через поле лишень для того, щоби засудити?

Не будемо говорити про бабусь у православних храмах, які свою близькість до храму і Церкви використовують для пліток і засудження. Подумаймо над своєю суботою.

В суботу й неділю я можу найбільше посваритися зі своєю дружиною, бо ж протягом будніх днів її бачу тільки ввечері — не маю достатньо часу для масштабної сварки; найбільше втомитися від капризів дитини і вже майже хотіти на роботу…

Погляньмо на ситуацію з іншого боку. В книзі Второзаконня, у 23 розділі, міститься припис не зрізати колосся на полі ближнього серпом: дозволялося тільки зривати руками. Тобто учні, які це робили, виконували Закон щодо тієї людини, через чиє поле йшли. Вони не були нігілістами, яким наплювати на всі приписи і закони. Вони користувалися традицією, але з розумом.

Символічно поглянувши на текст, знайдемо, що поле, засіяне пшеницею, це Боже Слово, а учні, які таким кустарним рятувалися від голоду, напевно виглядали смішно. І багато ж їм, здоровим хлопам, довелося зерен перетерти в руках, щоби наїстися! Наші спроби бодай якось духовно насититися неодмінно приведуть нас до Біблії, ми просто мимоволі опинимося посеред цього поля. Зазнаючи великого голоду, було б безглуздям не скористатися можливістю, не поїсти ідучи. Невміло ми будемо це робити, багато зусиль для цього буде нам потрібно, будемо смішно виглядати, — але маємо шанс насититися.