Святий Клод — зрікся престолу заради життя з Богом

Продовжуємо знайомити читачів зі «святими з-поза звичного календаря». Сьогоднішній день, 7 вересня, перебуває під покровительством святого Клода.

Святий Клод (Клавдій) — найбільш прославлений святий серед принців королівської родини першої французької династії, Меровингів (499-752). Народжений 522 року, він був сином Хлодомира, Орлеанського короля, а також онуком Кловіса та святої Клотільди. Йому не виповнилося й трьох років, коли його батько загинув під час війни. Бабуся Клода, свята Клотільда, перевезла його та двох його братів до Парижа на навчання, і ніжно ними опікувалася.

Однак їхні честолюбні дядечки, бажаючи розділити між собою Орлеанське королівство, власними руками вбили двох братів Клода. Святий урятувався, відмовившись претендувати на трон, і щоб підтвердити це — відрізав своє довге волосся, яке було ознакою його приналежності до королівської родини. Пізніше, зрікшись світу, Клод присвятив себе служінню Богові. Після розподілу для бідних того, що він зміг урятувати зі своєї спадщини, св. Клод віддалився в пустелю, щоби проситися під учительство святого пустельника на ім’я Северинус, який жив поруч із воротами Парижа. Цей пустельник і зодягнув колишнього спадкоємця королівського трону в монаший габіт. Дядьки залишили його у спокої, побачивши незмінне рішення племінника жити як монах, і поступилися частиною спадщини для нього. Ставши відомим своєю благодійністю, св. Клод потай поїхав до Провансу. Там його спадок знову розшукували прохачі. Він вирішив повернутися до Парижа, де був прийнятий із великою радістю.

Святого Клода висвятив 551 року на священика Євсевій, Паризький єпископ, і, протягом деякого часу нововисвячений служив Церкві цього міста. Знову ставши відомим, він віддалився до Ножан (зараз відомий як Сен-Клу, за два льє на південь від Парижа), де побудував монастир. Там святий приєднався до багатьох благочестивих людей, які втекли від світу через страх втратити душі у своєму середовищі. Вони обрали святого Клода своїм наставником, і він надихав їх словом та прикладом.

Помер 7 вересня 560 року, і значна частина його мощів досі залишається в сільській парафіяльній церкві.