«Знеохочення — найгірший ворог душі, оскільки тримає далеко від неї єдину допомогу, Тебе, нашого Бога», — молився св.Августин.
Дияволи розклали перед Люцифером різні речі, якими спокушають людей, і сказали йому вибрати одну улюблену. Чого там тільки не було! Нечистота, багатство, влада, кар’єра та чимало інших привабливих блискіток. Люцифер вибрав щось маленьке, сіре і звичайне на вигляд. Що ж це таке? — дивувалися дияволи.
То було знеохочення.
Святий отець Піо багато разів казав своїм каяникам, щоб цієї спокуси вони стерегтися найбільше. «Знеохочення це найбільший ворог душі, оскільки тримає далеко від неї єдину допомогу — Тебе, нашого Бога», — молився св.Августин.
Знеохочення може бути загрозливішим за смертельні гріхи. Парадоксально, тяжкі гріхи буває легше подолати. Якщо я зрозумію свою помилку і постановлю її полишити, то достатньо буде тільки рішення. Натомість знеохочення може мене допасти під різними видами й на різних етапах мандрівки з Господом Богом. Радше я можу бути певна, що з цим боротимуся до кінця життя.
Не напружуйся
Знеохочення може зачепити всіх: і титанів духа, і людей, яким тільки інколи трапляється подумати про Бога. Треба помолитися? Але ж я вже вчора молилася. Треба спокійно, без криків порозмовляти з дітьми? Але ж вони мене до сказу доводять! А крім того, я вже стільки разів пробувала… Варто би взятися до посту в якомусь намірі? Ну, не будь дурною, ніхто так уже не робить.
Знайомо? Цей стан пізнали також апостоли, коли по смерті Ісуса сумними розійшлися по домівках. «А ми думали…» Ну так. «А ми думали, що то Він має визволити Ізраїль», — сказали двоє по дорозі до Емауса.
Сухість
Багато святих помічали у себе цю проблему. Називали її сухістю. Святий Ігнатій Лойола писав, що сухість це природний етап у духовному житті. Людину, яка в ньому перебуває, не тішить молитва ані добрі вчинки. Навпаки, вони здаються їй тяжкими, втомливими і позбавленими сенсу.
Як це? Чому Бог, який мене любить і заохочує до добра, допускає щоб я почувалась погано, виконуючи Його волю? Чому Він нібито не слухає? Бо хоче, щоб я Його любила не за радість, яку мені дає молитва, ані за благодаті, які я можу випросити, а заради Нього самого.
Як дати собі раду зі знеохоченням
Святий Ігнатій радив, щоб у знеохоченні не змінювати добрих постанов. Належить старатися опанувати саме знеохочення як таке. Засоби для цього — усна молитва або роздуми, умертвіння, а також ретельне визначення причин неохоти. Може, це лінь? Чи брак віри? Чи банальна перевтома загалом? А може, як апостоли Лука і Клеопа, я «сподівалася» для себе чогось зовсім іншого і не певна, що Бог таки краще знає, що для мене добре?
Також потрібно часто собі нагадувати, що знеохочення минає, і його мета — випробувати мою вірність і побожність. Поки що я не бачу сенсу виконувати Божу волю і не розумію її, але якщо дотримуватимуся добрих постанов, то колись зрозумію. В мене це записано (1Кор 13,12: Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний).
Борися!
Бог дає мені тільки певну кількість років на землі. Він хоче, щоб я їх використала добре. Це необов’язково означає, що я повинна євангелізувати мільйони людей (а може, так? Не варто наперед виходити з того, що план інакший, треба запитувати Господа, що я маю робити). Навіть найскромніше, найтихіше життя має для Нього незмірну цінність. Зрештою, то Він мене створив і за мене помер. Він зробив це не для того, щоб я повзла крізь сірі будні й заповнювала голову виключно земними справами.
Якщо я піддаюся знеохоченню й кажу собі: «Все одно не вдасться», «Це не має сенсу», то я заперечую правду. Господь хоче, щоб я боролася, а не щоби піддавалася. В моїй ситуації великою битвою може бути, наприклад, опанування дратівливості в розмові з дітьми.
Зичу вам і собі виграних (хоч і необов’язково видовищних) битв зі знеохоченням!
Переклад CREDO за: Йоанна Операч, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
