«І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися: “Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не Моя, а Твоя буде воля!” Тоді з’явився Йому ангел з неба, що підкріплював Його» (Лк 22, 41-43).
Іноді ми опиняємося у ситуаціях, коли благаємо Бога забрати наші страждання, але Він цього не робить. Незліченну кількість разів я стикалася з цим у власному житті, і кожен із них бентежив мене, випробовував мою віру, і, зрештою, спонукав залишитися вірною Богові, попри всі ознаки, які вказували на протилежне.
Основний християнський парадокс полягає у стражданні. Ми не можемо уникнути його або дозволити йому розчинитися у небутті, як твердять східні релігії. Спробувати — це спокуса. Мені вона відома. У той самий час, таємниця страждання міститься у Старому і Новому Завітах. Важливо подумати не лише про те, чому ми втікаємо від страждань, а й про те, як навчитися добре страждати.
Легко жити своєю католицькою вірою, коли життя тече гладко, коли ми читаємо біблійні вірші про чудесні зцілення та світло, що долає темряву. Вони призначені для того, щоб освіжити або відновити нашу надію, а не для того, щоб усунути чи ігнорувати реальність людського стану, який полягає у стражданні.
Дивно, як часто ми забуваємо про цю правду. Щоразу, коли у моєму житті з’являється новий хрест, я молюся, щоб ця чаша оминула мене, тільки іншими словами: «Боже, я втомилася від цього!» або «О ні, тільки не знову!» Суть, однак, та ж сама. Я не хочу страждати знову або, можливо, переходити на інший, глибший рівень страждання.
Пригадайте, що Ісус, який уповні був людиною, пережив це разом із нами під час агонії у Гетсиманії. З синоптичних Євангелій ми знаємо, що Він був повний скорботи і тривоги, що Він тремтів. Його реакцією було прагнення залишити свій хрест позаду, бо Він усвідомлював, як боляче буде нести його до кінця. Сам Ісус благав свого Небесного Отця забрати неминучу чашу страждань.
Дві речі, на які варто звернути увагу, це те, що відбувається після слів Ісуса: «Віддали від Мене цю чашу». По-перше, Він негайно додає: «Тільки хай не Моя, а Твоя буде воля!» По-друге, ми бачимо, що Бог Отець не знімає хреста з Ісусових плеч, натомість посилаючи Йому ангела, щоб утішити і зміцнити у майбутніх випробуваннях.
Якщо ми наслідуємо приклад Ісуса і розтискаємо стиснуті кулаки, щоб показати порожні долоні, ми кажемо крізь темряву і невизначеність: «Хай не Моя, а Твоя буде воля». Таким чином ми виявляємо радикальну довіру до Божого провидіння, попри те, що не знаємо, куди приведе нас страждання чи чого Бог вимагатиме від нас у ньому чи через нього.
у нашому житті є довгі періоди страждань, які можуть розчавити нас своєю вагою, подібно до того, як Ісус тричі падав під вагою свого хреста. Ми хочемо знати, чи отримаємо ми колись перепочинок, чи відчуємо якусь легку радість, зцілення чи прорив. Іноді це відбувається, але іноді — ні.
Однак на цих довгих відрізках Бог часто посилає нам помічників, щоб розрадити, підбадьорити та зміцнити нас. Це можуть бути абсолютно незнайомі люди, які роблять нам компліменти. Або сусід, який несподівано приходить із частуваннями для ваших дітей. Або друг, який спонтанно пропонує відвести дітей на годину в парк. Крім того, серед нас є «ангели-служителі», які говорять з нами безпосередньо як «рупори» Бога. Вони нагадують нам, хто ми є, чиї ми є, і підтримують нас словами любові та співчуття. Вони не намагаються забрати наші страждання, але вони мають мужність йти поруч із нами, куди би ці страждання не привели. Вони дарують нам свої серця і супроводжують нас на нашій особистій Голготі.
Іноді ми покликані служити тим, хто страждає. Краса життя у повноті нашої людськості полягає у тому, що кожен із нас, ідучи власним шляхом освячення, перетинається зі шляхами інших. Кожен із нас, якщо ми відкриті для цього, може стати тим самим засобом, за допомогою якого інша людина зворушується, отримує розраду, або навіть зцілюється.
Якщо ми живемо за принципом і розп’яття, і відкуплення, ми будемо водночас і служителями, і тими, кому служать, ніколи не втрачаючи можливості принести віру, надію та любов у своє життя та життя інших.
Переклад CREDO за: Дженні Юінґ, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
