Підведися, бо ти вже зцілений

Роздуми над Словом Божим на понеділок ХХХ звичайного тижня, рік ІІ

«Ісус навчав в одній із синагог у суботу» — початок сьогоднішнього Євангелія нагадує своїм змістом першу проповідь Ісуса, у Його рідному місті, Назареті. Тоді Він проголосив: «Сьогодні збулося це писання у вухах ваших» (див. Лк 4, 21). Пророцтво про те, що настане час визволення полонених та випущення пригноблених на волю, — збулося. Цей час настав, час свободи.

Але ось «одна жінка, що її тримав дух у недузі…, вона була скорчена й не могла ніяк випростатися». Цю жінку Ісус назве «дочкою Авраама», дочкою батька всіх віруючих! Одна з віруючих продовжує буде скорченою, притиснутою до землі, нездатною підвести погляд до неба! Так про це говорив пророк Осія: «Народ мій схильний відпадати від Мене; і хоч його кличуть угору, ані один не хоче підвестися» (Ос 11, 7). Бог кличе піднятися, розправити свої плечі, вдихнути на повні груди, поглянути вгору, але народ цього не робить. Як же це парадоксально — дочка Авраама, в суботу (в день поклоніння Богові), в синагозі (в одному зі святих місць Ізраїля) продовжує дивитися лише в землю, зв’язана сатаною!

Що робить Ісус? Ніхто Йому нічого не каже, не просить. Він сам бачить недуг і йде назустріч людині, яка через слабкість стала неподібною до людини. І що? «Жінко, ти звільнена від твоєї недуги». По-перше, звільнення означає факт, який уже стався, і наслідки цього відчуваються тепер, у цю мить. По-друге, Ісус не наказує, не звертається ні до свого Отця, ні до хвороби. Він стверджує: ти вже звільнена, ти продовжуєш бути зціленою. Тож устань, підведися, розправ плечі, подивись вгору.

Що ж ці слова говорять нам сьогодні? Час спасіння настав, час визволення вже виповнився. Ісус, Спаситель, уже розпочав час спасіння. Тому діти Авраама, тобто віруючі, повинні розправити свої плечі з-під ярма сатани і подивитися, як вільні Божі діти, вгору: «вона зараз же випросталась і почала прославляти Бога». Та перед цим самих слів Ісуса виявилося замало, бо Ісус «поклав на неї руки». Нам потрібно, щоб Ісус нас торкнувся, самих слів ще не досить. А ми, діти Авраама, вже знаємо, де Ісус нас торкається: у таїнствах зцілення — хрещенні, сповіді, Причасті. Тоді станемо вільні, тоді час спасіння, проголошений Ісусом від самого початку, стане для кожного з нас дійсністю, яка приносить полегшення і свободу. Щоб ми могли завжди й повсюди прославляти Бога словами і життям, як про це пише святий Павло у першому читанні: «Ви були колись темрявою, тепер же — світлом у Господі; поводьтеся ж як діти світла!» (Еф 5, 8).

Господи Ісусе Христе, визволителю людини з пут сатани та з будь-якої неволі! Ти сам бачиш те, що мене притискає до землі й не дозволяє звестися на рівні ноги. Звільни мене, допоможи зрозуміти, що всі тягарі Ти вже взяв на себе, залишивши мені лише свободу Божої дитини. Допоможи цю свободу використати сьогодні на Твою славу!