Святий о. Піо, як і кожна людина, інколи відчував утому і знесиленість під час молитви. Однак усі труднощі в молитві пересилювало його прагнення відповідати на Божу любов, а також розуміння, що молитва становить умову його плідної діяльності.
Не тільки втома і знесилення ускладнювали йому молитву. Перешкодою в молитві Розарію часто бували спокуси і нападки диявола. Своєму настоятелю Падре Піо зізнався, що сатана виривав розарій з його рук, а крім цього — насміхався з його молитви, переконуючи, ніби вона недостойна і випливає з його лицемірної любові до Бога, а сам він — одержимий і засуджений, отож йому не варто молитися.
Падре Піо — містик, обдарований численними надприродними дарами, який у видіннях розмовляв з Ісусом і Пресвятою Дівою Марією, а також зі святими й ангелами, — не помилявся, даючи духовні поради, навчаючи про молитву. В цьому ми можемо бути впевнені. Коли він говорив про цінність Розарію, то знав, яке це прекрасне знаряддя благодаті і який дієвий засіб духовного зростання. Він знав це також і тому, що одним із дарів, яким Бог його обдарував задля блага людей, був дар надприродного знання.
Людина, молячись Розарій, роздумує над таємницями життя Ісуса і Марії, і так входить у світ Божих таємниць, піддаючись переображенню Божою благодаттю. Тому о. Піо в Розарії вбачав дієвий засіб у прагненні до досконалості. Проста марійна побожність і молитва Розарію були для нього безсумнівним знаком прагнення людини до святості.
Отець Піо вважав Розарій зброєю, яку йому дала Марія, мечем проти нападок неприятеля. До своїх каяників він часто казав: «Розарій це зброя, яка перемагає сатану і дозволяє отримати великі благодаті». Ця фраза вписується у вчення св. Йоана Павла ІІ, який сказав: «Розарій це екзорцизм проти всіх злих духів, що доступний також мирянам. А щоб ви в цьому не сумнівалися, я в цю мить надаю Розарієві силу екзорцизму».
Падре Піо вважав, що Розарій приносить сердечний мир, перемогу над здом, силу для подолання перешкод на шляху до неба, а Марія через Розарій здійснює опіку над своїми вибраними дітьми. На Розарії цей святий стигматик випрошував для душ цілі струмені благодатей і чудес. Плодом його молитви, зокрема розарієвої, була ефективність у скеровуванні грішників на шлях виправлення життя, а також надихання його духовних дітей у їхніх стараннях до святості.
Для Падре Піо особливе значення мали сучасні об’явлення Пресвятої Діви Марії, під час яких Вона закликала до молитви Розарію. Якщо Богородиця просила молитись Розарій, то — підкреслював він — ми повинні молитись його щодня. Падре Піо глибоко перейнявся закликом Марії у Фатімі: «Багато душ ідуть до пекла, бо не мають нікого, хто би за них молився і складав жертви в їхньому намірі. (…) Я приходжу застерегти вірних, що вони мусять виправитися і просити про прощення своїх гріхів… Грішникам не можна ображати нашого Господа, якого вже достатньо ображали… Моліться щодня Розарій, щоби здобути мир для світу… Якщо люди зроблять те, про що я вам кажу, — багато душ будуть спасенні і запанує мир… А наприкінці Моє Непорочне Серце затріумфує, Росія навернеться і запанує мир».
Ці слова Діви Марії о. Піо розумів як заклик, скерований до кожної людини: бути співвідкупителем свого ближнього. Коли його запитали, що він хотів би залишити своїм духовним дітям, Падре Піо сказав: Розарій. На запитання привратника у Сан Джованні Ротондо, чому він невпинно молиться на вервиці, відповів: «Якщо Непорочна з Лурда, а ще більше Серце Непорочної у Фатімі, підкреслено доручило молитву Розарію, — хіба ж це не означає, що Розарій має виняткову цінність для нас і для наших часів?»
Він вважав Розарій молитвою, через яку «Марія тріумфує над усім і над кожним». За два дні до смерті повторював своє головне послання: «Любіть Марію і заохочуйте всіх Її любити. Моліться Розарій завжди і стільки, скільки лиш можете».
Розарієву молитву Падре Піо вважав «найпрекраснішим даром Божої Матері людству», Її Євангелієм, Бревіарієм та Євхаристією. «Ця молитва, — казав він, — це синтез нашої віри, підтримка нашої надії, жар нашої любові». У 15 (тоді ще) таємницях, як в образах, він бачив розповідь про життя Марії, Її діла і заслуги, які він обдумував і споглядав. Розарій о. Піо вважав прекрасним знаряддям благодаті, цінним елементом внутрішнього життя і дієвим засобом духовного зростання.
Святий радив Розарій як молитву незамінну та завжди актуальну. Часто повторював: «Любіть Марію і робіть усе, що можете, щоб люди Її любили. Моліться Розарій на Її честь. Робіть це завжди. Припадіть до Розарію. Виражайте вдячність Марії, бо то Вона дала нам Ісуса».
Щоб заохотити до молитви Розарію, Падре Піо роздавав коронки, які йому приносили його духовні сини і дочки. Коли один із його каяників попросив, щоб Падре Піо навчив його молитви, яка найбільше мила Богородиці, він відповів: «Хіба може бути якась миліша і більша в заслуги, ніж та, якої нас навчила Вона сама? Хіба може бути щось прекрасніше за Розарій? Завжди молися Розарій». Отець Піо часто підкреслював, що так, як Господь Ісус навчив своїх учнів молитви «Отче наш», так Пресвята Діва своїх дітей вчить розарієвої молитви.
«Любіть Богородицю, — повчав він, — і старайтеся, щоб інші Її любили. Завжди моліться Розарій, і то моліться добре. Сатана завжди старається знищити цю молитву, але йому це не вдасться. Це молитва Тієї, яка царює над усіма і над всім».
Падре Піо вчив, що постава тіла під час молитви має сприяти зосередженню. Він вважав, що легше зосередитися, коли очі заплющені. Радив голову тримати випростаною; можна також легко схилити її на руки (коли стоїш навколішках у церковній лавці, спираючись ліктями). Але головне, це щоб розмовляти в молитві з Ісусом як вустами, так і серцем. Однак він додавав, що є такі ситуації, коли молитися потрібно тільки серцем.
На запитання, чи, коли молишся Розарій, треба звертати увагу більше на самі молитви «Радуйся», ніж на сенс таємниці, відповідав: «Увага має бути зосереджена і на Аве, тобто привітанні Пре6святої Діви Марії, і на таємниці, над якою роздумуєш».
На запитання, що ще є доконечним для спасіння, Падре Піо відповів, що молитва, — бо хто молиться, той буде спасенний. На запитання, як ми повинні молитися, він відповів про обов’язковість зосередження уваги під час розмови з Богом: «Ми повинні молитися серцем і розумом. Якщо ми молимося бездумно, не звертаючи уваги на те, що промовляємо, то ми заслуговуємо на Божу кару, а не на благословення. Тому під час молитви ми повинні бути дуже уважні, щоб молитися серцем і розумом, і всією душею».
Розарій був для святого Отця Піо шляхом освячення, який він радив у духовному керівництві та провадженні душ. Численні заохочення любити молитву Розарію, що їх він упродовж цілого свого священницького життя скеровував до духовних синів і дочок, а насамперед його власний приклад роблять його найбільшим у ХХ столітті апостолом і вчителем цієї молитви.
Уривок із книжки: Марія Вахольц, «Святий Падре Піо. Життя Розарій».
фінансово.
Щиро дякуємо!
