Сьогодні, 25 жовтня, коли православні і греко-католики вшановують святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, який вважається засновником і покровителем військових капеланів, в Україні відзначають День військового капелана.
Сьогодні в Україні значення служіння військових душпастирів переоцінити важко. Озброєні словом Божим і вірою військові капелани тримають дуже важливу оборону — духовну, а всім відомо, що у війні найперше перемагає дух. А ще військові духівники допомагають нашим воїнам долати страх і гнів у серці, полегшують біль втрат, вселяють у них віру та надію — пише РІСУ.
Із початком російсько-української війни священики українських конфесій пішли капеланами в різні підрозділи як волонтери, щоб бути разом із бійцями на передовій. Ці події розпочали новий етап історії українського військового душпастирства. 2 липня 2014 року з’явився перший офіційний документ (розпорядження Кабінету Міністрів України) щодо служіння військового духовенства у Збройних Силах України. У 2016 році в українському війську було введено перші штатні посади військових священників.
А з 1 липня 2022 року набрав чинності Закон України Про Службу військового капеланства, який регулює відносини у сфері реалізації конституційного права на свободу світогляду та віросповідання військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також визначає правові та організаційні засади і принципи діяльності Служби військового капеланства.
Згідно з ухваленим Законом, військовим капеланом може бути громадянин України, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні релігійної організації та отримав від керівного центру (управління) відповідної релігійної організації мандат на право здійснення військової капеланської діяльності. Військові капелани не отримують зброї та боєприпасів, їх не залучають до чергувань, нарядів, проведення службових розслідувань й інших дій, несумісних із їхніми посадовими обов’язками і статусом священнослужителя.
Вони відповідають виключно за здійснення задоволення духовно-релігійних потреб особового складу.