Капелан

Капелан — 1) військовий священик в збройних силах та інших силових структурах. Головні напрямки його діяльності: задоволення релігійних потреб військовослужбовців та членів їх родин (проведення богослужінь, підготовка до прийняття Таїнств і уділення Таїнств, тощо); релігійно-освітня робота; індивідуальна душпастирська опіка особового складу; соціально-доброчинна діяльність; душпастирська опіка сімей військовослужбовців та ветеранів.
Історія військового капеланства сягає часів раннього християннста. Вже за часів імператора Костянтина І Великого в кожному римському легіоні була похідна церква (окремий намет) із християнським священиком. У 742–743 р. у м. Регенсбурзі (Німеччина) на першому східно-франкському соборі (Consilium Germanicum) ухвалено рішення про участь священиків у військовій службі із застереженням про заборону носіння ними зброї і безпосередньої участі в бойових діях. З того часу капелани є у більшості армій світу, а їх правовий статус закріплений у внутрішньодержавних й у міжнародних законах. Згідно з Женевською конвенцією 1949 р. священнослужителі не вважаються особами, які беруть участь у бойових діях («нон комбатанти»), і зберігають цей статус потрапляючи у полон, де мають право продовжувати своє служіння серед полонених. Під час військових дій їх, згідно з міжнародними законами, заборонено вбивати.
В більшості армій світу військові капелани носять офіцерські звання і підлягають Польовим єпископатам. Вони не  можуть мати зброю і брати безпосередню участь у бойвих діях. 
Історія військового капеланства в Україні сягає часів Київської Русі. Числені історичні документи містять інформацію про участь священиків у походах дружин київських князів. Зі здобуттям Україною незалежності   початком практичного впровадження капеланства в її Збройних Силах можна вважати 2009 р., коли була утворена Рада у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони. У 2011 р. була розроблена  Концепція душпастирської опіки у Збройних Силах України. У 2013 р. Рада з душпастирської опіки при Міноборони затвердила Кодекс військового священика.
Розпорядженні від 02.07.2014 року за №677-р Кабинет Міністрів розробив та затвердив положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі. З 14 грудня 2015 р. в Україні розпочато розгляд законопроекту інституту капеланів у Збройних силах України. Згідно постанови Кабінету Міністрів з 15 травня 2017 р. посади військових капеланів вводяться в усіх бойвих частинах. Українські військові капелани не носять військових звань, а вважаються працевлаштованими у Збройних Силах України. Вони не можуть  залучатися до чергувань, нарядів, виконання бойових завдань, проведення службового розслідування та інших дій, не сумісних з діяльністю військового душпастиря. 
Першою з силових структур України службу військового духовенства впровадила Національна гвардія.

2) священик, що здійснює душпасирську опіку співробітників поліції, пожежної охорони, співробітників та ув’язнених в пенітенціарних установах, персоналу та паціентів у лікарнях; 

3) священик, закріплений за якоюсь громадською (мирянською) організацією, який періодично здійснює відправи, сповідь, надає духовну опіку членам організації;

4) священик при каплиці (капелі) чи домашній церкві. Іноді капеланами називають парафіяльних вікаріїв.