Колишня президентка Ірландії Мері Мак-Аліс, юристка і фахівчиня з канонічного права, нещодавно заявила у своїй статті в Irish Times, нібито хрещення немовлят порушує їхні права людини і є актом контролю з боку Церкви.
Католицьке духовенство і миряни заперечують ці твердження, вбачаючи в цьому нагоду розповісти про те, чим насправді є хрещення, пише CNA.
Єпископ Альфонсус Каллінан, ординарій Вотерфорда і Лісмора, пояснив, що хрещення немовлят — загальноприйнята практика для більшості християнських деномінацій, прийнята Церквою з І століття.
«Ісус дає нам наказ іти і хрестити. Отже, Церква хрестить, виконуючи наказ, підкріплений Біблією. Тому хрестити немовлят у Тіло Христове — це дуже добра річ», — сказав він.
«Якщо ми вважаємо, що слід почекати, поки дитина подорослішає, тоді від яких ще рішень за наших дітей нам слід відмовитися? Чи ми, наприклад, не мали би давати їм корисної їжі? Чи ми б не мали навчати їх користі фізичних вправ або надавати належну медичну допомогу? Чи треба й у цих випадках зачекати, поки вони зможуть самі ухвалювати рішення?»
«Одна з перших речей, яку батьки-католики роблять для своєї дитини, — це беруть її за ручку і роблять знак хреста. Чому батьки це роблять? Тому що вони хочуть, щоб їхня дитина мала стосунки з живим Богом протягом усього життя, і хочуть привести її до життя вічного».
Отець Оуен Горман з дієцезії Клогер, сказав, що Церква заохочує хрещення немовлят із любові до душ, щоб немовлята католицьких батьків отримали найкращий старт у житті, були занурені в таємницю Христа і сповнені Божим життям.
«Це велике благо, яке не варто відкладати. Церква хоче, щоб діти відчули це занурення у Христа, щоб стали частиною Його Тіла, аби вони мали життя, і мали його в достатку», — додав він.
У своїй статті Мак-Аліс стверджувала, що обітниці хрещення, які даються і поновлюються під час конфірмації, є «вигаданими», а хрещення немовлят ігнорує майбутнє право дітей на вільне самовизначення своєї релігійної приналежності, на прийняття членства в Церкві або на зміну релігії за власним вибором.
Махон Макканн — докторант з етики, вихований батьками-атеїстами, прийняв хрещення у Великодню суботу 2025 року. Він стверджує, що це вибір батьків — хрестити своїх дітей і продовжувати успадковану ними традицію.
«Якщо вас охрестили у дитинстві, це не потребує процедури “відмови”, хіба що ви справді вірите, що з самого початку вас долучили до чогось реального, — сказав він. — Бажання мати якусь формальну процедуру “розхрещення” свідчить про опосередковане визнання морального авторитету Церкви».
Отець Горман вказує, що Церква здійснює хрещення немовлят не як акт влади і контролю, а як акт любові.
«Як мати, вона любить своїх дітей і мудро скеровує батьків приводити дітей до Божої благодаті і спасенних вод хрещення з раннього віку. Йдеться про те, щоб дати їм найкраще, що дасть їм найліпше життя як частині Тіла Христового — Церкви. Отже, Церква прагне цього не з прагнення контролювати людей або здійснювати над ними владу, а щоб піклуватися про них, як мудра і дбайлива мати», — сказав він.
Макканн погоджується з цією тезою, вказуючи на власний досвід: «Мої батьки просто “скасували підписку на Воскресіння” у своїй свідомості і перестали ходити на Месу тощо, як і багато католиків сьогодні. Церква не може юридично змусити вас прагнути святості».
У своїй статті Мак-Аліс написала, нібито хрещення «обмежує права дітей, викладені в Загальній декларації прав людини 1948 року та Конвенції ООН про права дитини 1989 року, сторонами яких є як Ірландія, так і Святий Престол — який керує Католицькою Церквою і фактично є автором канонічного права».
Макканн стверджує, що замість того, щоб оцінювати хрещення немовлят через призму «прав», слід запитати, чи є права людини належним етичним стандартом для оцінки католицької моральної теології.
«Відповідь — ні, — каже він. — Католицька моральна теологія спрямована на святість особи, і тому все, що веде до святості, є “добрим”, а все, що віддаляє від неї — “поганим”. Етика прав людини не опікується досягненням святості, тому вона не є відповідною етичною базою для оцінки католицьких таїнств чи практик».
Макканн визнає, що сам не дуже розумів хрещення немовлят до того, як став католиком, але не погоджується з ідеєю, нібито це схоже на юридичний контракт між двома сторонами.
«Це дуже поверхове сучасне розуміння обряду хрещення і традиції загалом, — каже він. — Традиція за визначенням є міжпоколіннєвою, бо коли щось не передається від одного покоління до іншого, це вже не традиція. Хрещення немовлят — це насамперед рішення батьків, які дарують своїм нащадкам членство в житті Церкви і традиційний католицький спосіб життя, що веде до їхнього спасіння».
«Ідея, що немовлята та діти повинні давати “згоду” на участь у певній традиції, така ж безглузда, як і твердження, що вони мають обирати, якою мовою розмовлятимуть», — додав Макканн.
фінансово.
Щиро дякуємо!
