Царство, що настає невидимо

Роздуми над Словом Божим на четвер ХХХІІ звичайного тижня, рік ІІ

Євангеліє, що його читаємо сьогодні, — коротке, але й воно ділиться на два відмінні між собою фрагменти. Спочатку Христос, відповідаючи на запитання фарисеїв, сказав, що Царство Боже не настає видимо, а потім пояснив своїм учням, що прихід Сина Людського буде немов блискавка, помітна від одного краю виднокола до другого. Немає в цьому суперечності, бо фарисеям Ісус говорив про свій перший прихід на землю, а учням — про другий прихід наприкінці часів.

Першим приходом Царства Божого було народження Ісуса у Вифлеємі. Але навіть для тих, хто бачив Ісуса, Царство Боже не було помітним, наочним. Таємниця Сина Божого не була доступна людським умам і тоді, коли Він оселився між людьми. Тому ніхто, навіть бачачи Його, не міг сказати: «Ось тут є Царство Боже». Діялося так, оскільки Христос прийшов не заради себе самого, а заради всіх людей. Царство Боже прийшло разом із Ним, але через Нього жертвувало себе за людей і для людей. Воно було не тільки там, де був Ісус, але й там, де були ті, до кого Він прийшов. Тому Христос пояснив людям, що «Царство Боже посеред вас» (інший можливий переклад — «у вас»). Згадуються подібні слова з Євангелія від св. Йоана: «Слово стало тілом і оселилося між нами» (Йн 1, 14).

Своїм же учням Господь Ісус говорив про очікування на Його повторне пришестя наприкінці часів. Немудрі люди прагнуть вирахувати дату кінця часів і визначити місце, в якому Він з’явиться. Ми, які віруємо в Нього, знаємо, що Він якраз і не хоче, щоб ми знали, коли Він прийде. Через віру і любов ми завжди готові до Його приходу, а знання про дату Його пришестя можуть ослабити нашу постійну готовність. Замість знання про дату, ми живемо надією на Його остаточну появу. Вона буде несподіваною і очевидною для всіх людей, немов блискавка. То буде суд над світом, який визволить від зла усіх, хто ще живе в утиску, смутку і терзаннях, і приведе їх до Царства Божого, яке саме тоді настане у помітний, видимий спосіб. Воно буде подароване тим, хто вбогий духом, хто плаче, хто тихий, хто прагне справедливості.

На завершення Господь Ісус ще каже: «Спершу Син Людський мусить багато витерпіти». Христос мусить ще й тепер багато витерпіти у своїх братах, переслідуваний за надію на вічне Царство Боже.