«Тиха ніч, свята ніч…» — всі ми знаємо цю шалено популярну у всьому світі різдвяну пісню.
Але те, що відбувалося на тлі народження Ісуса, було зовсім не тихим. Під час Його народження поруч не було ні друзів, ні рідних Марії та Йосифа, власники заїздів один за одним зачиняли перед ними двері, а Ірод планував убити дитину, яку щойно народила Марія.
Проте ніч залишається святою, бо вона є початком життя Святого Сімейства: матері, «благословенної між жінками», батька, сильного тілом і духом, і Дитяти Ісуса. Але один із членів цієї родини часто залишається непоміченим — і це Йосиф.
Спокусливо думати, що Йосиф присутній у житті Ісуса, але, можливо, не як активний учасник. Зрештою, на відміну від дружини і сина, він не був зачатий без гріха, до того ж помер досить рано, зникнувши зі сторінок Святого Письма. Йосифа часто не помічають ще й через його святе мовчання — у Біблії немає жодного слова, яке би належало йому.
Але ми знаємо, що він був праведною людиною. Він не хотів наражати Марію на ганьбу, тому хотів тихо розлучитися з Нею. Але його серце було відкрите до переконання, і коли Архангел Гавриїл явився йому уві сні, Йосиф зрозумів, що мусить підкоритися Божому плану, як це зробила Марія.
Мені подобається цей рядок із Євангелія: «Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку» (Мт 1, 24). У цих словах відчувається стільки захисту та безпеки. Він мав нову впевненість у Божій волі і не зволікав із її виконанням. Він уже збудував свій дім, і він привів туди Марію, під притулок свого даху та під захист своїх рук.
Він привів Її до свого порогу з великою мужністю і самоконтролем. Він прийняв своє покликання любити, шанувати та піклуватися про Марію, і він поважав Її заклик повністю віддати себе Богові. Він був відданий Їй. Як писав теолог Дітріх фон Ґільдебранд, основною темою стосунків Йосифа та Марії було спасіння іншого; кожна з їхніх цілей була «Ісус для іншого».
Йосиф повністю погодився з Божою волею і віддався їй, як це зробила Марія, коли прийняла Ісуса у своє лоно. Єпископ Жак-Бенінь Боссюе казав: «Тільки надзвичайна простота може зробити серце слухняним і поступливим… якби його наміри були менш чесними, якби він лише частково належав Богові, він би не віддався повністю … але його серце, яке шукало Бога в цілковитій простоті, не знаючи нічого іншого, крім повної єдності з Ним, не мало жодних труднощів у визнанні того, що нетлінна чеснота його святої дружини заслуговує на свідчення небес».
Звернімо увагу на такі якості святого Йосифа, як вірність, смирення, лагідність, мужність, любов та захист. Куди би не завела Святе Сімейство його життєва подорож, Йосиф оберігав його від зла. Життя Йосифа як чоловіка і батька показує, наскільки важливою є вірність у стосунках. Йосиф був вірним не лише у своєму першому «так», сказаному Марії, яку він не хотів наражати на ганьбу, але він також був вірним як чоловік і батько. Він не представив Богові свій список зустрічних запитань. Натомість, він сміливо підкорився і довірив своє життя Богові, вірячи, що своєю чергою Бог подбає про нього та його родину.
Йосиф не лише смиренно служив своїй сім’ї, забезпечуючи її завдяки своєму ремеслу, але й дав солідну освіту своєму синові через практику їхньої юдейської віри. Після того, як Йосиф і його дружина представили Ісуса в храмі, вони повернулися до свого рідного міста Назарет, де «Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю» (Лк 2, 40), а також щороку їздили у паломництво до Єрусалима, щоб відсвяткувати Песах.
Бог Отець бажав, щоб Його Син зростав та формувався у любові батьківського серця, і саме таким був Йосиф для Ісуса — батьком, який став прикладом чесноти, присвятивши своє життя тому, щоб бути чоловіком Марії та свідком Ісуса у наполегливій праці, молитві та безкорисливій любові.
Переклад CREDO за: Сюзанна Перент, Radiant
фінансово.
Щиро дякуємо!
