Іноді я проводжу тренінги для керівників та їхньої команди. Керівник часто виходить, а колектив залишається, і можна почути, що працівники думають про свого шефа.
Коли я слухаю ці скарги, то думаю про кілька рис доброго батька, які повинен мати добрий начальник.
Не втручайтеся!
Діти найкраще граються самі. З конструктора постають фантастичні будівлі та складні транспортні засоби. Дивлячись на це, ви не можете втриматися й долучаєтеся до гри. За 30 хвилин усвідомлюєте, що залишилися на «будівельному майданчику» самі. Грати з дітьми і відбирати у них гру — не одне й те саме. Добрий тато, як і добрий шеф, не втручається без нагальної потреби.
Відповідальність
Якщо ви любите велосипеди, то купуєте дитині велосипед. Добре було б показати, як доглядати за ним. Замість цього ви читаєте їй лекції: не роби того, роби це; і врешті самі займаєтеся двоколісним. Надати відповідальність — це насамперед показати, у чому вона полягає, а по-друге — це віддавання влади і готовність до поразки. Без відповідальності немає справжньої поразки і немає справжнього успіху.
Даш десятку?
Пам’ятаєте це почуття збентеження, коли треба просити у батьків гроші? Наскільки легше було послуговуватися хоч і малим, але власним бюджетом! З нього робилися розумніші витрати, ніж із пропозиції: «Вибери собі щось, а я заплачу».
Бтьки й керівники, давайте своїм підопічним бюджет, який перестане бути вашим. Не вийде зробити розумні покупки, якщо не знаєш, скільки у тебе в гаманці і чи можна самому вирішувати, на що витрачати гроші.
Потрібно розмовляти
Ваша дитина побила приятеля, потім щось украла, а після — прийшла додому п’яна. Ви ніяк не реагуєте. Зовсім. Жодних розмов, жодних зауважень, жодних доган. А коли розумієте, що вже занадто, відправляєте її до виправного закладу.
Безглуздо? Звісно, так! А однак багато начальників не дають зворотної інформації, коли бачать, що щось не так. А коли вже зовсім погано, то звільняють працівника. Добрий батько розмовляє з дітьми про їхні наміри, мотивації та вчинки. Розмовляє, щоби виправити те, що не працює, і зміцнити добре. Має час по-справжньому слухати.
Почуття безпеки
Чому діти часто дозволяють собі вдома ідеї, емоції та думки, яких більше ніде б не висловили? Бо вдома вони почуваються безпечно. А якщо знають, що дім — це місце де безумовного прийняття, то охоче і сміливо там мислитимуть і говоритимуть те, що думають. Це не завжди приємно.
Зрештою, батькам краще знати, як є насправді, ніж вислуховувати багато занадто гладких фраз. Чимало керівників хотіли б знати, як є насправді, але не кожен вміє створити на роботі таке почуття безпеки, коли без страху можна пропонувати незвичайні рішення і казати начальству гірку правду в очі. Гірка правда — як гіркі ліки: не смакує, але дає шанс одужати.
Готуйте в дорогу
Батьки не для того, щоби тримати дітей вдома, а щоб допомогти їм зростати, і завдяки їхньому зростанню зростатиме сім’я. Діти колись відійдуть із дому і добре, щоб вони відійшли повні сил і з бажанням повертатися до рідного дому вже в дещо іншій ролі.
Готовність до відходу дітей має багато спільного з готовністю до відходу працівників. Можна їм у цьому заважати, але це нічого не змінить, крім того, що вони підуть, грюкнувши дверима. Хочете затримати тих, за кого відповідаєте? Хочете, щоб вони були біля вас не як невільники, а як вільні й зрілі люди? Готуйте їх у дорогу!
фінансово.
Щиро дякуємо!
