Який саундтрек у твоєї душі?
Іншими словами: якщо віра приходить через слух, то яка частка нашого внутрішнього «списку відтворення» складається з Божих «треків»?
Слух — це дар Божий. Завдяки йому ми можемо насолоджуватися звуками природи, такими як спів птахів, шум листя та плюскіт води. Ми можемо чути піднесені мелодії геніальних композиторів і повчальні вірші сакральної церковної музики. Ми можемо засвоїти пронизливу мову псалмів і основоположне вчення Євангелія під час Меси та отримати корисні настанови, слухаючи проповідь.
Але слухом, як й іншими Божими дарами, можна зловживати — або «неправильно розпоряджатися», як сказали би теологи. Ми можемо знехтувати розумними обмеженнями і тим самим пошкодити свій слух фізично та/або сприймати те, що не вшановує Бога: нездорові поради, богохульну чи нескромну музику, слова образи, а не любові.
Ми живемо в епоху шуму. Установи та офіси без музики чи телебачення — рідкість. Працівники на відкритому повітрі часто вмикають музику, а всілякі механічні пристрої можуть видавати шкідливий шум. Я пригадую випадок, коли я зустрів молоду маму, яка йшла з двома маленькими дітьми та тримала в руках портативний музичний плеєр, що вибухав гучною мелодією. Батьки повинні у першу чергу берегти слух своїх дітей. Пошкодження та втрата слуху зазвичай кумулятивні та незворотні. Я пишу про це з власного тяжкого досвіду. Нещодавно я був у лікаря-аудіолога, і вона підтвердила, що мої підозри, що я погано чую певні речі, реальні. Крім того, у мене постійний дзвін у вухах, і це унеможливлює мовчазне споглядання. Я не можу просто спостерігати за птахами на задньому дворі або просто сидіти мовчки без цього постійного шуму.
Фізичні пошкодження слуху — це досить серйозно, але є психічні та емоційні наслідки, які також слід враховувати. Коротко кажучи, шум може завдати шкоди нашому тілу та заважати повсякденній діяльності. А як щодо твердження, що шум ранить душу?
Святе Письмо містить багато прикладів, пов’язаних зі слухом, особливо закликів прислухатися до голосу Божого, щоб уникнути лиха. Мойсей попереджав ізраїльтян про належні стосунки з Богом: «Слухай, Ізраїлю, установи й рішення, що їх оце сьогодні виголошую до твоїх вух, вивчай і пильнуй їх, щоб виконували їх» (Втор 5, 1). Натомість вони знову й знову не слухали Бога. За роки до вавилонського полону Ізраїль пішов своїм шляхом: «І говорив Господь до Манассії та до його народу, та вони не зважали» (2Хр 33, 10).
У Новому Завіті більшість людей ігнорували вчення Ісуса. Проте апостоли продовжували свою місію і передавали слово Боже. Святий Павло писав до Тимотея: «А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здібні інших теж навчити» (2Тим 2, 2). Згодом він застерігає свого духовного сина: «А порожніх та нечестивих суперечок уникай, бо вони все більше провадять до безбожності, і слово їхнє, немов пістряк, буде ширитися далі» (2Тим 2, 16-17). Ці балакуни не лише поширюватимуть своє фальшиве й марне вчення, але й матимуть охочих слухачів, які відкидають добро заради зла: «Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, 4 і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок» (2Тим 4, 3-4).
Наш насичений звуками світ пропонує багато можливостей слідувати за своєю уявою, слухаючи те, що для нас небажане. Кількість шоу, пісень, відео, трансляцій, інтерв’ю і подкастів зросла до величезної кількості, і хоча хороший контент, звісно, доступний нам, обсяг посереднього або просто поганого матеріалу значно перевищує обсяг доброго. Хоча нам здається, що ті, кого ми любимо, часто не слухають нас, насправді люди здатні запам’ятовувати те, що вони чують. Демони не можуть читати наші думки, але вони мають доступ до нашої пам’яті. Ба навіть більше, вони пам’ятають те, що ми забули. Ворог може створювати перешкоди на нашому шляху духовного зростання, відволікаючи нас на спогади про минулі нещасні випадки, травми і наші власні гріхи. Подумайте, скільки пісень, розмов, лекцій, шоу тощо ви могли почути за своє життя, і поміркуйте, як ворог може використати цей матеріал проти вас. Особисто для мене камінь спотикання — це поп-музика. У моїй голові немов постійно грає «музичний автомат», який заважає молитві, участі в Месі, спогляданню тощо. Чи можна сказати, що ми живемо у часи звукової обжерливості?
Отже, чи є спосіб детоксикації від цього перевантаження? Хоча шкоди може бути вже заподіяно, ніколи не пізно припинити вбирати звукове сміття. Так само, як деякі люди постяться, утримуючись від телефонів і комп’ютерів, можна триматися подалі від того, що лоскоче наші вуха. Наприклад, у моїй парафії двічі-тричі на рік проводяться реколекції, під час яких ми проводимо у тиші загалом близько семи годин, слухаючи лише молитви та духовні конференції. Якщо ви меломан, ухваліть рішення послухати повчальну духовну або світську музику. Є хороші католицькі твори, які допоможуть вам вимкнути шум і прийняти тишу. Один із них — документальний фільм «Велика тиша» про мовчазне життя монахів-картезіанців із Великої Шартрези.
«Наш світ більше не чує Бога, тому що він постійно говорить, із нищівною швидкістю та гучністю заради того, щоб нічого не сказати», — пише кардинал Робер Сара у своїй книжці «Сила тиші: проти диктатури шуму». Якби мені була доступна міфічна машина часу, я би повернувся і подбав про те, щоб молодший я дбав про захист свого слуху під час роботи і розваг іта менше слухав гучну рок-музику. Однак, машини поблизу не видно, а тому моє майбутнє, ймовірно, буде пов’язане зі слуховим апаратом.
Якщо я, чоловік, якому за 60, можу дати якусь важливу пораду, то це таку: бережи свої вуха, бережи свій розум, і ти добре захистиш свою душу. Таким чином кожен із нас може відповісти на заклик Божий: «Говори, Господи, слуга твій слухає» (1Сам 3, 9).
Переклад CREDO за: Ґреґ Кук, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
