Свята Макрина була бабусею святого Василія Великого, його братів, святого Григорія Нісського та святого Петра Севастійського, та їхньої сестри, святої Макрини Молодшої.
Макрина виховала всіх своїх десятьох онуків і особливо дбала про те, щоб дати їм міцну релігійну освіту. Її турбота принесла свої плоди: Василій став монахом і написав чернече правило, якого досі дотримуються ченці на Сході. Григорій став єпископом Нісським, а потім архієпископом Севастійським. Петро був архієпископом Севастії перед своїм братом. Усі троє братів були борцями проти аріанства — єресі, яка лютувала у християнському світі того часу. А молодша Макрина стала настоятелькою невеликої чернечої громади біля Чорного моря.
Святу Макрину навернув святий Григорій Чудотворець, відомий проповідник. Кажуть, що коли його зробили єпископом Кесарії, у його дієцезії було лише 17 християн, але коли він помер, там залишилося тільки 17 язичників, яких він не зміг навернути.
У 303 році імператор Діоклетіан розпочав по всій імперії гоніння на християн. Це було останнє римське переслідування Церкви, і воно виявилося найлютішим. Тисячі християн були вбиті, серед них — деякі з найбільш шанованих мучеників ранньої Церкви: свята Агнеса, святий Севастіан, святі Косма і Даміан, а також святий Януарій. Макрина та її чоловік переховувалися, як і багато інших християн. Вони втекли у віддалену місцевість у величезному лісі на березі Чорного моря, де проживали сім років. Для подружжя то був жахливий час. На додаток до постійного страху, що їх виявлять і потягнуть на жахливу смерть, вони часто мали труднощі з пошуком їжі. Кілька разів Макрина та її чоловік ледь не вмерли від голоду.
Лише у 311 році вони відчули себе у достатній безпеці, щоб покинути свій сховок і повернутися до цивілізації. Незабаром після цього чоловік Макріни помер, і вона заповнила свої дні вихованням і навчанням своїх онуків.
Свята Макрина Старша стала матріархом однієї з найблагословенніших родин Церкви. Четверо з десяти її онуків були канонізовані, так само, як її син — Василій Старший, та її невістка — свята Емілія.
День її спомину — 14 січня.
Переклад CREDO за: Simply Catholic