Триває континентальний етап Синоду про синодальність, що був ініційований Папою Франциском два роки тому.
Європейська зустріч, що відбувається у столиці Чехії — Празі, розпочалася в неділю 5 лютого 2023 р. Святою Месою, а перші привітання і виступи пролунали у понеділок 6 лютого.
Делегати з різних країн Європи обговорюють Робочий документ для Континентального етапу «Розшир місце твого намету» (Іс 54,2). 6-7 лютого національні делегації виступали з короткими промовами, відповідаючи на три запитання, запропоновані документом. Оскільки в Україні є три католицькі церковні тіла (РКЦ, УГКЦ та Мукачівська греко-католицька єпархія sui iuris), наша держава на континентальній зустрічі представлена трьома делегаціями. МГКЄ закликала членів Синоду не використовувати в роздумах і документах ідеологічну термінологію, залишаючись при євангельському мисленні. УГКЦ своє опрацювання назвала «Від віри у Збройні Сили України до віри у християнську родину!»
Українці у Празі
Єпископську конференцію в Україні представляють двоє ієрархів — координатор синодальних праць, єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький та Голова комісії душпастирства родин єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович; а також теологиня, проректорка Інституту Богословських Наук пані Ірина Сашко та головна редакторка CREDO, керівниця спеціалізації суспільних комунікацій в Інституті Богословських Наук пані Юлія Завадська. УГКЦ такрж представляють 4 особи:Преосвященний владика Теодор Мартинюк, с. Даниїла Шумна СНДМ, Яна Волощук і Христина Потерейко. А від імені Мукачівської греко-католицької єпархії виступалио. Михайло Микуланинець ThLic та о. Василь Підгірський ThD. Також з України на Синодальну зустріч приїхала віцепрезидентка Об’єднання європейських настоятелів і настоятельок богопосвяченого життя, голова ради Конференції вищих настоятельок України сестра Олена Бись CSA. Владика Богдан Дзюрах, Апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччини та Скандинавії, бере участь як очільник Комісії CCEE з питань соціального душпастирства, а до делегації Карітасу Європи входить Тетяна Ставнича.
Доповіді від національних єпископських Конференцій лунали 6-7 лютого.
Окрім запланованих для Континентального етапу та відповідно підготовлених наперед доповідей, учасники Синоду можуть наживо виступати з коментарями. Кожен охочий, після планової роботи в групах, може поділитися своїми спостереженнями чи думками зі згромадженням; для цього надають регламентований час виступу (не більше 3 хвилин).
Зустрічі в групах
Сьогодні після обговорень слова попросив єпископ Радослав Змітрович. Стараючись вкластися в обмежений час виступу, він говорив про те, що на його погляд є найсуттєвішим у цих засіданнях і самому синодальному процесі як такому.
— Я б хотів звернути увагу на приховану напруженість, — а від усвідомлення того, що вона є, і від знайдення відповіді на цю напруженість залежить, чи наш синодальний процес принесе плоди, — такими словами розпочав свій виступ єпископ Радослав.
Перш ніж назвати цю напруженість, він навів три короткі приклади. Перший — із Євангелія: Ісус, який огортає своєю любов’ю жінку, впійману на перелюбі. Він каже до неї: «Іди й більше вже не гріши». Але насамперед Господь Ісус рятує групу чоловіків, які судять цю жінку. Рятує їх тим, що показує їм гріх: вони — грішні.
Другий приклад. Папа Франциск в одному з перших інтерв’ю після обрання його на папу, на запитання «Хто такий Хорхе Берґольйо?» відповів: «Це грішник, якого Бог помилував».
Третій приклад — філософ Жан-Жак Руссо.
— Він впровадив у мислення європейців переконання, що людина народжується доброю, а поганою стає тоді, коли щось має, — пояснював свою думку єпископ Радослав. — А як усе буде спільним — буде рай земний. Ми на Сході дуже гірко пізнали, як люди, що увірували в цю обіцянку, потім ранили одні одних.
Головна помилка — як її назвав папа Йоан Павло ІІ, це помилка антропологічна, — щоб не було усвідомлення, що людина це грішник і вона потребує Спасителя. Без цього усвідомлення, без розуміння того, що я маю гріх у собі, — подальший розвиток людини і людства насправді неможливий.
— Ось це велике напруження: що я маю великі очікування, прагнення єдності, любові, — але за деякий час, дуже швидко, мій егоїзм, гріх виходять на яв, — вказав єпископ Змітрович. — Я вже навіть і не знаю, скільки саме прекрасних груп та ініціатив розпалися!…
Без цього усвідомлення, що ми маємо Спасителя, що ми йдемо до Нього, що можемо сповідатися, що прощення існує, — всі людські справи залишаються суто людськими стараннями і не доходять до результату. Ні людина сама в собі не є «доброю за Руссо», ні справи, які вона виконує.
— Думаю, що це надзвичайно суттєве. Я це так кажу тому, що тут це не прозвучало, і в Континентальному документі слово «гріх» ужито тільки один раз, у контексті «структурного гріха», а слово «Спаситель» узагалі не з’явилося, — завершив свій виступ єпископ Радослав.
фінансово.
Щиро дякуємо!
