Ангел може прийти нам на допомогу в різних ситуаціях, не лише пов’язаних із порятунком життя чи здоров’я.
Це підтверджує Магдалена Волан, якій ангел допоміг знайти… майбутнього чоловіка! Неможливо? Однак…
Це сталося кільканадцять років тому, коли пані Магда було ще студенткою першого курсу теологічного факультету. За день до останнього іспиту, після старанного навчання вона вирішила відвідати знайомого. Пізно ввечері, близько 22:00, вона вийшла зі свого помешкання, але ще не знала міста як слід. Утім, Магда цим не переймалася і, як досвідчена пластунка, вирішила, що якось знайде. Ідучи в напрямку обласної лікарні, вона навіть зателефонувала до свого знайомого, щоб той не виходив їй назустріч, бо вона вже була у нього один раз і дорогу більш-менш пам’ятає.
На біду, відразу після розмови у неї розрядився телефон. Магда з вервицею в руці пішла далі. Опинившись у якомусь погано освітленому мікрорайоні, дівчина раптом зрозуміла, що зовсім не знає, де вона зараз є! На додачу, на неї наскочив бездомний пес, і налякана студентка швидко побігла вперед, щоб заховатись під якимось парканом. Що робити? Вона витягла з сумки свій Бревіарій, із якого висунувся образок із молитвою св. Йоана Берхманса до ангела-хранителя (саме того дня подруга його подарувала). Магда швидко промовила молитву з образка і навздогад пішла далі. Вона навіть не знала, котра година, бо не взяла годинника, а телефон розрядився. Минаючи занурені в темряву будинки, дівчина раптом усвідомила, що не пам’ятає ні назви вулиці, ні номера дому, ні номера телефону свого знайомого.
Певної миті вона побачила перед собою вбраного в біле чоловіка з білим собакою, що бігав без повідка. Пес швидко наближався до неї, і Магду огорнув страх. Чоловік, побачивши здалеку, що вона злякалася, вигукнув: «Не бійтеся, він не кусається». Підійшов і запитав, що вона робить тут сама в такий пізній час. Коли дівчина коротко описала йому свою складну ситуацію, чоловік запитав, чи то лише знайомий — бо вона йде до нього вночі. Магда відповіла, що так, — бо так і було. Певний час вони йшли разом вуличками району, поки не опинилися перед однією з багатоповерхівок, і невідомий чоловік спокійно сказав, що це тут. Молода студентка поглянула на будинок і з подивом виявила, що вона, виявляється, вже на місці. Магда захотіла подякувати й запитати того чоловіка, звідки він знав, що вони вже прийшли. Озирнулася — але ні його, ні пса вже було…
Як зізнається Магда зараз, відразу після цієї зустрічі вона була певна, що чоловік із собакою був ніхто інший, як її ангел-хранитель. Але чомусь їй не давало спокою запитання: «Чи то лише знайомий?» Дівчина довго носила його у серці, аж доки не зрозуміла його значення…
Сьогодні пані Магда — щаслива дружина того самого знайомого, до якого вона йшла темними вуличками міста. Вони обидва стали теологами (чоловік катехизує), мають маленьких дітей і особливу пошану до ангела-хранителя. Подружжя старається свідчити про незвичну небесну опіку їхньої родини. І як тут не довіряти пророчим словам ангела?
*Уривок із книжки Ґжеґожа Фельса «Великі чуда ангелів у житті народів, святих і простих смертних»
Примітка: св. Йоан Берхманс (1599-1621), бельгієць, вступив до єзуїтів, але не дожив до священницьких свячень: помер у 22 роки. Його тіло спочиває в Римі, у храмі св. Ігналія Лойоли на Марсовому полі, а серце — в Левені. Покровитель студентської молоді, як і св. Луїджі Ґонзаґа, а також покровитель міністрантських спільнот.
Переклад CREDO за матеріалами: Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
