Вона прославилася безліччю чудес. Однак те чудо, яким я хочу поділитися, хоча й здається непомітним, — безсумнівно свідчить про велич святої Катерини Сієнської.
Давайте вирушимо до Сієни XIV століття. Туди нещодавно прибув домініканець, брат Раймунд із Капуї, і Катерина Бенінказа попросила його стати її постійним сповідником.
З дитинства вона була відома своєю побожністю. Не те щоб вона навіть материнські груди не ссала по п’ятницях, — але в юному віці дала обітницю цнотливості, що викликало спочатку гнів матері, а згодом переслідування з боку решти її родини. Катерина умертвлялась, постила і перетворила свою кімнату на келію відлюдниці. Вона щодня ходила на Месу і бажала приймати Тіло Господнє так само часто; але в той час це не практикувалося. Її побожність спочатку привернула увагу мирян, а пізніше й духовенства — включаючи тих, хто носив чорно-білий одяг. Більше того, домініканський храм був найближчим до неї як географічно, так і духовно.
Навернути сповідника
Раймунд погоджується духовно наставляти її, але має сумніви:
«У той час я зустрічав жінок із розхитаною психікою, які легко підпадали під вплив ворога […]. Приходили в мою голову різні думки, які щодо Катерини тримали мене у непевності».
Втомлений цим, він попросив Святого Духа про допомогу. І Святий Дух дав йому ідею попросити пенітентку помолитися за нього — про покаяння та навернення.
Сучасний співбрат Раймунда, о.Марек Пеньковський ОР, каже, що навертати священників — це як випрямляти свинячий хвіст: він все одно повернеться до попередньої форми. Це показує масштаб складності завдання, яке сповідник поставив перед Катериною.
Крім того, диявол — хоча й може обманювати різними хитрощами — не може нікому дарувати покаяння, поєднане з досвідом Божого милосердя. Такий досвід дуже невигідний для нього, бо відкриває серце для Бога й закриває його для спокус. Як бачите, домініканець мудро це обдумав, а точніше — дуже добре прислухався до натхнення, яке прийшло у відповідь на його молитву.
Тож Раймунд пішов до дому Бенінказа й попросив Катерину молитися за прощення його гріхів, і щоб він отримав підтвердження цього — чітке, як «булла Римської курії». Хитрість прохання полягала в тому, що він прямо не вказав, що має на увазі розкаяння (хоча воно необхідне для прощення гріхів) — хитрий трюк із репертуару ордену юристів і теологів.
Хвороба, що веде до життя
Наступного дня він мав напад хронічної хвороби, від якої страждав. Катерина, хоча сама почувалась погано, відвідала його і почала говорити про доброту Бога й нашу невдячність до Нього. А потім її слухач раптово пережив видіння:
«Я побачив себе, як стою без жодного прикриття перед справедливим Суддею, усвідомлюючи, що заслуговую на смерть […]. Однак водночас я побачив доброту Судді, який не тільки звільняє мене від смерті, але й покриває мою наготу своїм одягом, поселяє мене у своєму домі та служить мені».
Це видіння змусило Раймунда розридатися так сильно, що його серце мало не розірвалося.
Катерина змовкла і дозволила йому виплакатися. Невдовзі вона пішла, сказавши сповідникові, що він усвідомив Божі дари. За цієї нагоди він також здобув впевненість у джерелі натхнення та дій своєї пенітентки.
Раймунд був духовним опікуном Катерини Сієнської до її смерті 29 квітня 1370 року. Вони співпрацювали у реформі Церкви та ордену, і брат із Капуї дотримувався настанов містички. Він помер із репутацією святого і навіть був беатифікований. Раймунд Капуанський залишив після себе численні твори — зокрема життєпис жінки, яка вимолила йому навернення.
Переклад CREDO за: Ельжбета Вятер, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
