Ми увійшли в Рік Милосердя — єпископат України оголосив 2023‑й Роком Милосердя. Чи маємо просити Бога про милосердя для себе: нехай Бог над нами нарешті змилується і припинить усе це жахіття, — чи все ж таки маємо ще трошки напружитися й попросити про милосердя для наших ворогів?
Бо вони теж страждають, хоча й не знають про це; але ми, як християни, знаємо. І тоді, можливо, Бог змилується над ними, й вони покаються і до нас мир прийде швидше.
— Це дуже складна й болюча тема, про яку ми говоритимемо ще десятки років. Вона матиме різні етапи: етап сьогоднішній, етап завтрашній… етап через 20 років. Ми не втечемо від того, що маємо зрозуміти нашого ворога, агресора, крізь призму Божого серця; поглянути на нього не лише з боку жертви, якою ми сьогодні є, а подивитися на нього очима Бога. Звісно, сьогодні ця злість, цей гнів, який інколи переповнює наші серця, заважає подивитися на ворога очима Ісуса. А Він каже: «Моліться за ваших ворогів», Він каже про пробачення. Ми сьогодні не торпедуємо тему пробачення, для цього має настати свій час; але Христові слова ніхто не скасовував.
Для мене в усьому Святому Письмі, у Євангелії, завжди була важливою Нагірна проповідь. Це п’ятий розділ у Євангелії від Матея і шостий — у Євангелії від Луки. Ісус говорить про фундаментальні речі, які не змінюються навіть під час війни. І якщо говорити про милосердя, то в Євангелії від Луки у Нагірній проповіді є такі слова: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк 6,36). Ми говорили про це, коли у 2016 році переживали у Вселенській Церкві Рік Божого Милосердя, і сьогодні ми знову повертаємося до цих слів. Це не якісь загальні слова. Це Слово, яке Господь дає нам, щоб ми залишалися в Його родині. Бо в Євангелії йдеться про те, щоб називатися Батьковими дітьми. Це так, як мій батько сказав би мені, наприклад: «Якщо ти хочеш називатися Кривицьким, то у нас вдома ноги на стіл не кладуть… Якщо ти хочеш носити це прізвище, то у нас в домі не вживають вульгаризми». А якби я щось таке зробив чи сказав, то мені б відповіли: «Слухай, хлопче, ти з іншої родини».
Христос не говорить нам про якусь конституцію, вигадану людьми; Він передає нам атмосферу, в якій перебувають у Батьківському домі — в домі Небесного Отця. Чи ми вчитимемося цього тоді, коли прийдемо на Небо? Ні. Ми вчимося цього сьогодні. Ми сьогодні робимо всі кроки для того, щоб бути, як Батько. Також важливі слова з Євангелія від Матея про досконалість: «Будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт 5,48). Дехто їх оминає, пропускає повз вуха, бо вони перевищують наші сподівання. Хтось каже: «Я не досконалий, я не всемогутній».
Не йдеться про всемогутність. Ідеться про практичність на тому місці, де ти є. Це виходить із попередніх слів. Це дуже цікаві слова, і я закликаю всіх саме в такому ключі — ключі Ісуса — подивитися також на слово «милосердя». І тоді нікому не доведеться насилу закликати нас збирати допомогу для потребуючих. Нікому не доведеться насилу переконувати нас у тому, що ми маємо комусь пробачити, бо це пробачення насправді потрібне саме нам — не тільки ворогові, а мені, щоб цей гнів не володів мною. Ворог прийшов до нас із гнівом, із ненавистю, й ніхто із загарбників навіть не приховує цього; але у мене запитання — до себе, до нашої християнської спільноти: чи ми обов’язково маємо захворіти цією самою чумою? Чи маємо ми захворіти ненавистю, яка сьогодні, наприклад, щодо мене, який сидить у кабінеті, нічого не дає ворогові, натомість дає мені? Вона також певною мірою переноситься на мої стосунки з близькими. То питання: хто від цього страждає? Чи в моєму кабінеті, чи в моєму оточенні, чи в моєму домі справді виконується сьогодні Божа воля? Чи справді Бог панує сьогодні в моєму оточенні, чи я дозволив Йому панувати? А як дозволити? — Ісус каже: «будьте досконалі, як Отець ваш досконалий», «будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний». Милосердя має різні прояви. Ми вже казали, що, наприклад, неможливо досягти миру у формі бездумного — як казав папа Йоан Павло ІІ, інфантильного — пацифізму. Ні, ми розуміємо, що мир досягається інколи навіть силою, зусиллями, — і ми боремося за цей мир, справедливий мир.
Тому протягом цього року — Року Милосердя — вчімося бути, як Ісус, поводитись так, як Він би поводився на нашому місці; вчімося бути такими, як Батько. Хтось скаже: «Це неможливо». Але ж ми пам’ятаємо: коли батько чи якась інша людина є для нас прикладом, то ми завжди до нього тягнемося. Нехай цим прикладом буде для нас Бог; нехай ним буде Господь, який став людиною, щоб показати цей шлях: як можна тягнутися до логіки Батьківського дому, до політики — в доброму розумінні — Батьківського дому. Нехай цей Великий Піст також нам у цьому допоможе.
Повністю розмову з єпископом Віталієм Кривицьким дивіться тут.
Читайте також:
Поради єпископа Кривицького на Великий Піст: зважайте на підміну понять!
фінансово.
Щиро дякуємо!
