Коли у 1985 році я служив дияконом у Римі, я мав привілей відвідувати та обслуговувати хворих у лікарні святого Йоана Божого.
У цій величезній лікарні з видом на Трастевере релігійний орден святого Йоана служив хворим і літнім людям, вбачаючи в них особу Ісуса.
З тих пір минуло кілька десятиліть. Що мені найбільше запам’яталося з того короткого періоду на Страсному Тижні? Не сам шпиталь, не його географічне розташування, навіть не його пацієнти. Найбільше враження на мене справили вишукані манери братів, які служили у тій лікарні.
Надзвичайно теплий прийом, чарівні усмішки, добрі та підбадьорливі слова, вишукана трапеза — все це та багато іншого майже спонтанно випливало від братів ордену Йоана Божого. Я відчував, що до мене ставляться, як до принца, або навіть як до короля.
Відзначаючи їхні делікатні манери та щиру гостинність, я зробив комплімент одному з братів, коли мав повертатися до семінарії. Я сказав йому: «Щиро кажучи, ви надзвичайно гостинні». Спонтанно та з надзвичайним смиренням брат відповів: «Що ж, нам варто бути гостинними, бо насправді це наша четверта обітниця: бідність, цнотливість, послух і обітниця гостинності!» До того моменту, хоч я й сам богопосвячений священник, мені ніколи не спадало на думку, що у ченців може бути чотири обітниці, і тим паче обітниця гостинності.
Чесно кажучи, з усіх людських і природних чеснот, що їх святий Тома називає суспільними чеснотами, гостинність займає особливе місце в моїй ієрархії цінностей. Гостинність у спілкуванні та зустрічах — це те саме, що й приправи та прянощі у їжі. Людина без неї — це груба, неввічлива та егоїстична особа.
У Старому Завіті єврейський народ високо цінував чесноту гостинності. Авраам прийняв трьох незнайомців з такою ввічливістю, що ці троє гостей, які насправді були ангелами, посланими Богом, сповістили йому добру новину про те, що вони з Саррою, незважаючи на старість, матимуть дитину. Все це відбувалося у контексті вишуканого прояву гостинності.
Сам Ісус охоче приймав жести гостинності протягом трьох років свого громадського життя. Після того, як Ісус покликав Матея слідувати за Ним, Матей приготував для Ісуса щедрий бенкет і запросив своїх друзів, які, як він знав, також будуть товаришувати з Ним.
З усіх проявів гостинності, можливо, найбільш вартою уваги є гостинність Марти і Марії у Витанії (Лк 10, 38-42). Марія сиділа біля ніг Ісуса і брала участь у розмові. Заклопотана деталями гостинності, Марта впала у нервове божевілля. Ісус лагідно дорікнув Марті за те, що вона хвилюється про надто багато речей. Марія обрала кращу частку, і вона не була її позбавлена. Але і Марія, і Марта були гостинними. Марія розважала Ісуса; Марта, зі свого боку, служила Ісусові.
Тепер давайте перейдемо до іншого виміру або конкретного способу культивувати автентичну гостинність. Назвемо це євхаристійною гостинністю. На людському та природному рівні всі ми повинні прагнути розвивати цю чесноту. Можливо, не даючи обітницю, як брати святого Йоана Божого, але, принаймні, виявляючи гостинність у стосунках з іншими.
У паралельному, але дуже реальному сенсі, застосуймо гостинність до того, як ми ставимося до Ісуса, реально присутнього у Святій Євхаристії, під час Меси та Святого Причастя.
Якими ж є конкретні способи покращити свої манери у тому, як ми приймаємо Ісуса в Євхаристії? Маю надію, що деякі конкретні пропозиції можуть підвищити ефективність наших Святих Причасть. Насправді-бо немає у світі величнішої дії, ніж приймати Ісуса у Таїнстві Пресвятої Євхаристії.
Наше вічне спасіння може значною мірою залежати від того, як саме ми приймаємо Євхаристійного Господа. Він сказав, що Він є Хлібом Життя і що ті, хто гідно прийматимуть Його Тіло і Кров, матимуть життя вічне.
1.Прибирайте у домі своєї душі
Весняне прибирання є частиною щорічного розпорядку для більшості домогосподарств. А як щодо очищення душі? З пляшкою спеціального засобу і сухою ганчіркою найбрудніші вікна можуть засяяти яскраво, як сонце. Так само і з душею, очищеною Кров’ю Агнця Божого, який бере на себе гріхи світу у Таїнстві сповіді. Одним словом, дієвість плодів Святого Причастя залежить від чистоти душі, на яку впливає сповідь.
2.Не сприймайте Месу і Причастя, як належне
Легко сприймати інших людей, як належне, особливо ж — членів нашої родини. Те саме можна сказати про Месу і Святе Причастя, особливо у місцях із легким доступом до щоденної Євхаристії. На стінах сакристій я бачив таблички зі зворушливим написом: «Священнику, чоловіче Божий, відслужи цю Месу так, ніби це твоя перша, остання і єдина Меса». Так само ми маємо щоразу приступати до Святого Причастя — так, ніби це наше перше, останнє і єдине Причастя. Це не повинно стати буденністю; навпаки, чим більше ми приймаємо Господа у Святому Причасті, тим більше ми повинні дякувати Йому і любити Його.
3.Приходьте заздалегідь, уникайте запізнень
Перед початком будь-якого спортивного заходу спортсмен завжди приходить раніше для розминки; якщо ні, він може легко потягнути м’яз або підколінне сухожилля, а потім вибути зі складу на кілька тижнів. Так само і в духовному житті: ми повинні приходити на Месу раніше, щоб встигнути «розігрітися». Перехід від активного життя до споглядального потребує часу й енергії; дозвольте цьому статися, щоб увійти у настрій та духовне середовище Святої Меси. Пам’ятайте: ви входите на святу землю, святішу, ніж земля, по якій ступав Мойсей!
4.Допомога ангела-хранителя
Дуже прикро, як мало уваги ми звертаємо на особу та мету нашого ангела-хранителя. Кожен із нас з моменту зачаття отримує ангела, який спостерігає за нами, веде нас і допомагає нам потрапити на небо. Мало хто усвідомлює той факт, що наш ангел-хранитель може допомогти нам молитися, зосереджуватися і бути уважними у найбільшій з усіх молитов — Святій Жертві Меси. Попросіть свого ангела молитися з вами та за вас під час Меси!
5.Жертвуйте Причастя у власних намірах
У парафіяльних умовах зазвичай кожна Меса має певний намір, про який хтось попросив, часто — заздалегідь. Про цей намір священник зазвичай згадує на початку Святої Меси. Але це не виключає наших особистих намірів, які ми можемо скласти перед Богом.
6.Які це можуть бути наміри?
Насправді, обмежень тут немає. Часом у мене буває стільки намірів, що я боюся, що вівтар може завалитися. Але, хоча нашим намірам немає меж, я би запропонував три:
а) Чистилище. Завжди жертвуйте свою Месу і Святе Причастя за душі в чистилищі і принаймні за одну людину, яка перейшла з цього життя в наступне.
б) Навернення грішників. Ніколи не забувайте жертвувати Причастя за навернення бідних грішників, особливо грішників на смертному ложі, які не перебувають у Божій благодаті.
в) Особисте навернення. У кожному Святому Причасті благайте Євхаристійного Господа дати Вам особисту «трансплантацію» Серця. Нехай Серце Ісуса перетворить твоє грішне серце на Його Серце!
7.Беріть участь у Святій Месі
Догматична конституція про Літургію та Месу «Sacrosanctum Concilium» стверджує, що ми повинні прагнути повноцінно, активно та свідомо брати участь у Святій Жертві Меси.
8.Не забувайте про три умови гідного прийняття Євхаристії
Катехизм дуже чітко вчить, що для того, щоб гідно прийняти Євхаристію, існують три основні й неодмінні умови:
а) Віра в реальну Присутність. Ніхто ніколи не повинен приступати до Євхаристії, не маючи попередньо твердої віри, що Святе Причастя є справді Тілом, Кров’ю, Душею та Божеством Ісуса, Сина Божого.
б) Піст. Перед прийняттям Ісуса у Святому Причасті потрібна година посту.
в) Стан благодаті. Ніхто не повинен приступати до Євхаристійного Господа, знаючи, що вчинив смертний гріх. Перш ніж прийняти Ісуса, Хліб Життя, необхідно приступити до сакраментальної сповіді і отримати відпущення гріхів.
9.Євхаристійні манери
Перш ніж прийняти Господа Ісуса у Святому Причасті, ми повинні підійти до Нього з великою пошаною. Слід благочестиво скласти руки, висловити пошану і прийняти Причастя з великим смиренням, скромністю, впевненістю та палкою любов’ю.
10.Подяка
Після того, як ми прийняли Ісуса у Святому Причасті, ми маємо провести деякий час у тиші, щоб поговорити з Господом Ісусом. Це — вершина євхаристійної гостинності. Як Марія у Витанії, ми повинні прийняти Ісуса з любов’ю; ми повинні слухати Його; ми повинні дивитися на Нього у своєму серці, і, що найголовніше, ми повинні сказати Йому, що любимо Його!
Мої друзі в Господі Ісусі, давайте смиренно благати Пресвяту Діву Марію, яка завжди вітала Ісуса у своєму житті від моменту Її Непорочного Зачаття аж до Вознесіння Ісуса на небо, щоб і ми виявляли до Нього істинну гостинність. Але передусім давайте щиро приймемо Ісуса в наші серця у Святому Причасті. Якщо це буде зроблено, тоді Він одного дня прийме нас на небеса. Амінь.
Переклад CREDO за: о. Ед Брум OMV, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
