Від початку повномасштабної війни Католицька Церква активно допомагає переселенцям та постраждалим від війни. Особливо активно з цим працює Релігійна місія «Карітас-Спес Україна».
Про діяльність «Карітас-Спес» у Вінниці розповідає директор, Євген Маркевич.
— До початку війни Релігійна місія «Карітас-Спес Вінниця» працювала з багатодітними й малозабезпеченими людьми з інвалідністю і пенсіонерами. Допомога надавалася у вигляді продуктових наборів та засобів гігієни людям як із Вінниці, так і з Вінницької області: з Мурафи, Шаргорода, Козятина, Ладижина.
Після початку війни «Карітас-Спес Вінниця» спрямував свою діяльність на допомогу біженцям і переселенцям. Із початку війни, по змозі, допомогу отримували всі переселенці, які знаходились у Вінниці й Вінницькій області. Оскільки ми розуміємо, що ресурс має властивість закінчуватися, то зараз допомогу надаємо тільки певним критичним категоріям переселенців. Зараз ми також спрямували свою діяльність на допомогу сім’ям, які проживають у селах і віддалених районах. Практика показала, що взагалі туди доїжджає мало допомоги, й певною мірою люди там у ній обмежені.
Як один із напрямків роботи «Карітас-Спес Вінниця», ми маємо соціальний гуртожиток, де на постійній основі проживають 85 біженців, серед них — 30 дітей. Насамперед це самотні матері з дітьми, пенсіонери та люди з інвалідністю. Ми даємо їм прихисток і опікуємось ними. Також на одному з поверхів маємо гуртожиток для дівчат-студенток, які навчаються у Вінниці, але не мають змоги винаймати житло.
«Карітас-Спес Вінниця» активно займається з дітьми, які проживають у нашому гуртожитку, а також дітьми з Вінниці, чиї сім’ї мають складні життєві обставини. Ми співпрацюємо з Вінницьким міським центром соціальних служб і безпосередньо з соціальними працівниками, які також нам сприяють у тому, щоб дітей із критичних сімей залучати до різних заходів.
Тривалий час — особливо восени, коли роздавали продуктові набори в пункті видачі допомоги, — ми не раз чули від біженців, які проживають у Вінниці в гуртожитках чи в школах, що вони не мають належних умов випрати свої речі. У нас виникла ідея: на базі «Карітас-Спес Вінниця» створити Соціальну пральню — абсолютно безкоштовну для критичних категорій населення. Нею можуть скористатися переселенці, багатодітні сім’ї, люди з інвалідністю й пенсіонери. Соціальна пральня працює по вівторках і четвергах, але ми бачимо досить великі потреби, тому розмірковуємо над тим, щоб працювати один день додатково.
Ще 11 років тому сестри-каносіянки, які жили й працювали в монастирі по Соборній, відкрили «Вікно життя». Коли розпочалася війна, сестри виїхали з монастиря, тому його діяльність призупинили. Ми вирішили її відновити, бо в цьому є потреба, і це зараз досить актуально. Єпископи підтримали нашу ідею. Під кінець грудня єпископ Радослав Змітрович освятив його, і вже майже через місяць нам принесли перше немовля, хлопчика. Кілька днів тому ми в нього були — абсолютно здоровий, росте й чекає на своїх нових батьків.
21 березня — Всесвітній день людини з синдромом Дауна. Ми нещодавно розпочали співпрацю із центром «Сонечко», який займається дітьми з синдромом Дауна. У нас із керівництвом центру вже є плани, як взаємодіяти й залучати їхніх дітей, наприклад, за бажанням волонтерити в «Карітасі».
Важливо, щоб «Карітас» і надалі мав ресурс, бажання працівників і волонтерів допомагати потребуючим, тому що зараз такі часи, коли допомога «Карітас Спес Вінниця» та «Карітас Спес Україна» досить актуальна. Як показує практика, не в одній лише Вінниці є біженці, вони — по всій області. Роботи нам вистачало й вистачатиме, на найближчий час — однозначно.
фінансово.
Щиро дякуємо!
