Під час виконання бойового завдання під Білогорівкою Донецької області віддав життя за Україну парафіянин римо-католицького храму Божого Милосердя та Матері Божої Неустанної Допомоги м. Тернополя Михайло Шпікула.
Похоронні урочистості героїчно загиблого воїна очолив архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, у співслужінні з численними священниками РКЦ та УГКЦ. Вони разом із вірянами прибули віддати останню шану загиблому та провести до місця останнього земного пристановища людину, яку всі знали як ревного християнина, доброго сина та люблячого брата.
У проповіді архієпископ сказав:
— Сьогодні ми, як свого часу Йосиф з Ариматеї щодо Ісуса, прагнемо звершити обов’язок — із повагою і пошаною поховати тіло Михайла, яке буде чекати воскресіння. Віримо, що як за життя Михайло не соромився Ісуса, так і у вічності Милосердний Господь із радістю прийме його до свого Царства, де немає страждань, злоби, ненависті, а панує любов і куди можна увійти дверима милосердя.
Загиблий Михайло Шпікула був учасником Місійної школи апостола Павла, членом спільноти «Бет‑Ел»; він був зрілим християнином та щирою і доброю людиною. До повномасштабного вторгнення служив як місіонер у Мелітополі, в межах проєкту «Рік для Ісуса», куди вирушив у 2021 році. Саме там, із гаслом «У ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі» (Рим 12, 11-12) протягом року він допомагав будувати храм у Мелітополі та сприяв духовному розвитку місцевої громади.
Отець Олександр Богомаз, настоятель храму в Мелітополі, над могилою Михайла подякував його батькам за те, що народили й виховали сина, чиє життя до останнього подиху було даром для інших:
— Михайло був доброю людиною, і він уже з Богом. Він був для мене наче старший брат, до якого можна було звернутися по підтримку і пораду, на якого можна було покластися.
фінансово.
Щиро дякуємо!
