На прикладі святого апостола Павла Папа Франциск поділився думками про те, що не кожна ревність є доброю, і про те, що насправді є початком євангелізаційного пориву.
Продовжуючи цикл роздумів про апостольську ревність, Папа Франциск перейшов до знайомства з деякими знаковими постатями — «зразковий приклад того, що означає пристрасність задля Євангелія». І першим таким свідком є святий апостол Павло, пише Vatican News.
«Історія Павла з Тарсу є зразковою щодо цієї теми», — сказав Святіший Отець. У першому розділі його Послання до галатів (як і в Діяннях Апостолів) можемо побачити, що «його ревність задля Євангелія з’являється після навернення, посівши місце його попередньої ревності задля юдаїзму». Він уже був ревним, але Христос «навернув його ревність: від Закону до Євангелія». Тож, бачивши, що Павло, пориваючись знищити Церкву, він став її будівничим, можемо запитати, що саме змінилося в ньому.
Господь послуговується нашими якостями
Шукаючи відповіді на це запитання, Папа Франциск навів повчання св. Томи Аквінського: сама в собі пристрасність із морального погляду не є ні доброю, ні поганою. Чеснотливе застосування робить її морально доброю, гріх — лихою. «У випадку Павла тим, що його змінило, не була проста ідея чи переконання; це була зустріч із воскреслим Господом, яка перемінила все його буття». Святіший Отець зауважив, що Павлова «ревність задля Бога та Його слави» не була знищена, але перемінена, «навернена» Святим Духом — «Єдиним, що може змінити наші серця». І так із «кожним аспектом його життя», подібно до того, як це стається в Євхаристії: хліб і вино не зникають, але стають Христовими Тілом і Кров’ю. «Павлова ревність залишилася, але стала Христовою ревністю. Змінюється сенс, але ревність залишається тією самою. Господь послуговується нашою людською природою, нашими перевагами і нашими якостями; але тим, що все змінює, є не якась ідея, а справжнє та належне життя», — пояснив Наступник св. Петра.
Спонукувані любов’ю
Отож, пристрасність задля Євангелія — це не питання розуміння чи навчання, які потрібні, але «не породжують нове життя благодаті». Йдеться радше про те, щоб пережити той самий досвід «падіння й воскресіння», який пережив Савло-Павло на початку перемінення його апостольського пориву. В цьому контексті Франциск заохотив кожного замислитися над тим, чи ми беремо до рук Євангеліє, чи розмовляємо з Ісусом. Бо для християнства замало «абстрактного Ісуса». Ісус має увійти в наше життя, перемінити його, як Павлове. «Це означає знайти Ісуса, і саме тому святий Павло казав, що нас спонукує Христова любов», — підкреслив Святіший Отець.
Милосердні, бо зазнали милосердя
Врешті, Папа звернув увагу на «своєрідний парадокс», який можемо побачити у перетворенні переслідувача в Христового апостола: «Доки він вважав себе праведним перед Господом — почувався уповноваженим переслідувати, арештовувати і навіть убивати». Але після того, як Воскреслий Господь просвітив його, Павло відкриває, що був «богохульником і сповненим насильства»; і лише тоді «стає насправді спроможним любити». Це означає, що кожен з нас повинен запитувати себе, чи дозволяє Ісусові ввійти у своє серце, а чи Ісус залишається тільки ідеєю.
«Нехай же Господь Бог допоможе нам знайти Ісуса, зустріти Ісуса, і нехай Ісус перемінить нас ізсередини та допоможе нам допомагати іншим», — побажав Святіший Отець.
фінансово.
Щиро дякуємо!
