Боротьба за тишу

Світ переповнений безладним передзвоном гонгів, які борються за нашу увагу. 

Ця історія стара, як час. В Едемському саду робота з догляду за природою вимагала виконання завдань у певному порядку; давати назви тваринам, обробляти землю, плодитися і розмножуватися.

Але це перервалося, коли змій відволік увагу людей. Колишній порядок був зруйнований, і результатом стало прокляття всього людства через первородний гріх.

З плином часу правильний порядок був відновлений Богом через Авраама, Мойсея та пророків. І з кожним створеним законом народжувався новий чоловік чи жінка, які його порушували. Відступів не бракувало, як, втім, і порядку, від якого відступали.

З плином часу змінювалися також і шляхи відступу від Божого порядку. Виживання поступилося місцем культурам, які поступилися місцем політиці, яка поступилася місцем освітньому прогресу, який поступився місцем технологічному прогресу, який поступився місцем кільком зламаним ланкам у психіці людства. І ось ми вже не єдині — ми розділені.

Навіть у відволікаючих факторів є свої відволікаючі фактори: ми постійно шукаємо блискучих речей, особистих задоволень, ліків від нудьги та приводів не сидіти на місці. Бо коли ми сидимо на місці, ми змушені мовчати. А тиша — річ небезпечна.

Бо у тиші потрібно озиратися назад.

У тиші ви розмірковуєте над глибинами свого єства, своїм місцем у світі, і, зрештою, вам спадає на думку, що ви, можливо, не центр Всесвіту.

І тоді ви виявляєте Того, хто ним є.

І ви боретеся з Ним.

Ви боретеся з Ним, коли схиляєте свій розум до речей — грошей, майна, боргів, побічних клопотів тощо. 

Ви боретеся з Ним, коли дозволяєте дарам, які Він дав вам, мати вищий пріоритет, ніж вони мали би — роботі, хобі, фільмам, девайсам, музиці, книгам.

Ви боретеся з Ним, коли ваш розум більше зосереджений на вашому тілі, ніж на серці — на їжі, напоях і задоволеннях.

Ви боретеся з Ним, коли дбаєте про тих, кого Він послав вам, більше, ніж про Нього — про дружину, дітей, батьків, родичів, друзів, колег.

Ви боретеся з Ним, коли тільки говорите, відмовляючись слухати.

Ви боретеся з Ним, коли дозволяєте емоціям брати гору над розумом.

Ви боретеся з Ним, щоб захистити гріх, який ви не бажаєте припинити чинити.

Ви боретеся з Ним, тому що ви забуваєте: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт 6, 33).

Перестаньте боротися з Богом, дозволяючи відволікаючим факторам світу розділяти вас. Натомість боріться за тишу. Бо, як писав кардинал Сара, «тиша — це сіль, яка приправляє історію. Тиші належить останнє слово. Тиша — це ліфт до небес».

Що таке тиша?

«Тиша — це важко, але вона дає людині здатність дозволити Богу вести себе. Тиша народжується з мовчання. Через мовчазного Бога ми отримуємо доступ до тиші — і людина неустанно дивується світлу, яке спалахує тоді. Тиша важливіша за будь-яку іншу людську роботу, бо вона виражає Бога. Справжня переміна походить від тиші; вона веде нас до Бога та інших, щоби смиренно й великодушно ми віддавали себе їм на службу», — зазначав кардинал Сара.

У сучасному світі, мабуть, немає більшого виклику, ніж мовчання. Суспільство каже нам зосередитися на тому, ким ми можемо стати, а не на тому, ким ми є. Ми цінуємо продуктивність і прогрес, а не втіху та розраду. Наша культура говорить нам більше працювати, більше гортати, більше купувати, менше відпочивати, менше зосереджуватися, менше турбуватися, менше бути.

Уявіть собі тишу як точку опори. Тепер уявіть на цій точці опори дошку з двома крайніми точками. З одного боку — Бог. З іншого — диявол. Якщо точка опори знаходиться посередині, зберігається баланс — ніхто не виграє, навіть ви. Тому що ваша вічна доля переплітається з одним із цих двох, подобається вам це чи ні.

Тепер перемістіть точку опори тиші у бік диявола, і вага Бога у вашому житті стане надзвичайно відчутною, сильною та важливою. Коли ми змушуємо замовкнути диявола та його спокуси, ми долучаємося до команди-переможця і приєднуємося до святих.

Тепер посуньте цю точку опори назад до середини, а потім змістіть її у бік Бога. Коли ви виключаєте Бога зі свого життя, змушуєте Його мовчати, диявол отримує над вами владу. Битва за вашу душу програна, і ви приєднуєтеся до команди демонів, які допомагають відправити вашу душу на вічне прокляття.

Є лише один спосіб виграти цю гру, і тільки у вас є сила зробити цей зсув.

Тиша — це опора святого життя.

Де і як знайти тишу

«Молитва, піднесена вночі, має більшу силу, ніж денна молитва. Тому всі праведники молилися вночі, борючись з тяжкістю тіла і солодкістю сну і відганяючи плотське… Навіть сатана нічого так не боїться, як молитви, що лунає під час нічного чування… З цієї причини диявол так жорстоко б’є їх, щоб за можливості перешкодити їм у цій роботі», — писав кардинал Сара.

Вночі, за зачиненими дверима кімнати, втома обтяжує повіки. Але екран, що світиться, збуджує їх, змушуючи наш розум бути більш пильним, ніж під час споглядання зоряного неба. Голод крутить наш шлунок або пересохлі вуста змушують нас прагнути води. Якщо ми уникаємо цих природних відволікань уваги, тоді спрацьовують розумові. З’являється підривна думка, яка змушує нас вірити, що ми «робимо недостатньо». Ми робимо недостатньо як батьки. Ми робимо недостатньо як працівники. Ми робимо недостатньо як студенти. Ми робимо недостатньо як громадяни, як християни, як перевантажені, мало оплачувані та втомлені люди. І все це відволікає нашу увагу від єдиної речі, яку ми справді робимо недостатньо, — від тихої молитви.

Ми можемо віднайти тишу рано вранці або пізно вночі у наших кімнатах за зачиненими дверима.

Як створити тишу

«Ті, хто люблять Бога, повинні намагатися зберегти або створити атмосферу, в якій Його можна знайти. Християни повинні мати тихі домівки. Позбудьтеся телебачення, якщо це потрібно — не всі, але ті, для кого воно має надто велике значення», — веде далі кардинал Сара.

Хоча технології — цінні слуги, вони також і безжальні господарі. Ми звертаємося до них вільно, і, частіше за все, з добрими намірами. Але розробники знають, як використовувати нашу людську слабкість, нашу вразливість до відволікання. Тому у будь-який спосіб обмежте шум, навіть тихий, який утримує вас від справжньої тиші та погляду назад.

«Нехай ті, хто можуть витримати трохи тиші, знайдуть інших людей, які люблять тишу, і створять тишу і мир одне для одного».

Надто часто ми ховаємося на маленьких острівцях самих себе. Оскільки ми вільні, нам здається, що ми можемо робити все самі. Це не християнський шлях, бо ми є спільнотою, як і Бог є спільнотою. Ми внутрішньо налаштовані на зв’язок один з одним, на краще чи на гірше. Однак зв’язок не завжди означає спілкування. Є також частина спільного мовчання, коли ми знаємо, що між нами та іншими є узи любові та поваги, які дозволяють практикувати безмовну любов.

«Забезпечте людям місця, куди вони можуть піти, щоб відпочити — відпочити розумом і серцем у присутності Бога — каплиці за містом або також у місті, читальні, скити…»

Фізичний простір має значення. Ми спимо в спальнях. Ми граємося на дитячих майданчиках. Їмо за столами. Відпочиваємо на диванах. Тиша вимагає фізичного місця, де її можна практикувати. Як зазначає кардинал Сара, каплиці, читальні та скити — чудові варіанти, але вони не завжди легко доступні для людей із насиченим життям. Ми можемо пошукати тишу деінде — у кав’ярнях, бібліотеках, кімнаті чи куточку у вашому житлі, який буде присвячений тиші. Знайдіть місце, де ви можете вільно увійти в тишу, адже «бажання бачити Бога спонукає нас любити самотність і тишу. Бо в тиші живе Бог. Він мовчить».

Той, хто мовчить

«Бенедикт XVI серйозно наполягав на тому, що ми живемо в суспільстві, яке вважає, що кожен простір, кожна мить мають бути наповнені проєктами, діяльністю та шумом; де часто немає часу навіть послухати чи поговорити. Дорогі брати і сестри, не біймося створювати тишу всередині і поза собою, якщо ми хочемо мати можливість не тільки чути голос Бога, але й розрізняти голос людини поруч, голоси інших».

Той, хто практикує тишу, може створити справжній баланс у своєму житті. У тиші наших сердець Бог промовляє до нас і виливає свою благодать у формі мудрості, стриманості, сили духу та надії. Внаслідок цього ми можемо відреагувати на вилив цієї любові через милосердя. Він — гончар, ми — глина, і коли Він формує з нас посудини, які можуть витримати вагу Його любові, Він наповнює нас споглядальною тишею, доки вона не переллється в наші активні справи милосердя.

Навіщо практикувати тишу

«Джозеф Рассам стверджував, що тиша всередині нас — це безсловесна мова скінченної істоти, яка своєю власною вагою шукає і здійснює рух до нескінченної істоти».

Духовна війна відволікає нашу увагу. Це відхиляє нас від Божественного порядку. Це дуже гучно.

І тиша пронизує цей шум. Всередині нас самих. Відкриваючи наші душі безмежній благодаті Божій.

Переклад CREDO за: Т. Дж. Бардік, Catholic Exchange