Як надати стражданням сенсу?

Християни знають, що життя Ісусового учня — річ не з легких. 

Христос не мовчав про це, кажучи своїм учням, що вони повинні взяти на себе страждання — в образі знаряддя смертної кари, яке згодом використають, щоб позбавити Його життя: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за Мною» (Лк 9, 23).

Осмислення страждань

Як християни розуміють хрести, які вони несуть? Питання про те, чому на світі є страждання, знаходить відповідь у Ісусовій трансформації страждання через любов. Хрест Христа надає сенсу нашому власному, звідси універсальна привабливість популярних богослужінь, таких як Хресна Дорога.

Хресна Дорога бере свій початок з францисканців, які допомагали відновлювати християнські місця Святої Землі після хрестових походів. Зважаючи на особливу роль Страстей Господніх у францисканській духовності, орден заохочував паломників у Єрусалимі подорожувати Христовим шляхом на Голгофу. Хоча це почалося як місцева побожність, її незмінна актуальність у християнському житті сприяла її поширенню. Згодом Папа дав францисканцям прерогативу зводити стояння Хресної Дороги у в парафіях по всьому світу. Зрештою францисканці втратили цю особливу роль, але важко знайти у світі парафіяльну будівлю, де би не було Хресної Дороги.

Універсальна реальність страждань робить натхненні роздуми над Страстями та смертю Ісуса особливо актуальними в християнському житті. Такі форми молитви, як Хресна Дорога, набувають популярності, зокрема у період Великого Посту. Однак вони не обов’язково мають обмежуватися тільки цим періодом, адже Хресна Дорога — це основна можливість для вірних дізнатися про призначення своїх хрестів.

Завдяки спільним відправам Хресної Дороги священники мають привілей супроводжувати на ній свою паству. За допомогою молитви вірні входять у досвід Христа та інших — Пилата, Марії, Симона, Вероніки, єрусалимських жінок чи тих, хто розіп’яв Господа. У такий спосіб богослужіння допомагають вірним здобувати плоди християнських страждань.

Мета страждань

Ті, хто «зодягнулися у Христа», ставши членами Його Тіла через Хрещення, мають очікувати не на будь-що інше, ніж на участь у Страстях і смерті Христа. Це має сенс. У світлі Страстей також має сенс розуміння, що мета страждань вкорінена у любові. «Якщо ти справді хочеш любити Ісуса, спочатку навчися страждати, бо страждання вчать любити», — казала свята Джемма Ґалґані.

«Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йн 3, 16). Бог є любов, а любов є джерелом усього, що існує. «Любов також є найповнішим джерелом відповіді на питання про значення страждання, — писав Йоан Павло ІІ у своїй енцикліці про страждання «Salvifici Doloris». — Цю відповідь Бог дав людині на Хресті Ісуса Христа». З любові Христос віддав усього себе аж до смерті — віддав свого духа через послух волі Отця.

Страсті та смерть Христа мають невимовну цінність і величезну мету — за їхньою допомогою Бог викупив нас із рабства гріха та смерті. Йоан Павло ІІ пише: «Кожна людина у своїх стражданнях може також стати учасником спокутних страждань Христа». Архієпископ Фултон Шін казав: «Велика трагедія світу полягає не в тому, що люди страждають, а в тому, скільки вони сумують, коли страждають. Ніщо не пригнічує так, як марний біль, агонія без кінцевого сенсу чи мети». Хресна Дорога робить реальними всі уявні аспекти людських страждань, які були продемонстровані під час Страстей Христових. І вони вчать нас бачити плоди страждань.

Страждання з Христом

По дорозі на Голгофу Христос зазнав страждань, яких щодня зазнають звичайні чоловіки та жінки по всьому світу. Він показав не тільки, як із ними боротися, але і як силою любові перетворити руйнівну силу страждання на щось життєдайне. Йоан Павло ІІ писав, що Ісус «взяв на себе фізичні й моральні страждання людей усіх часів, щоб вони в любові могли знайти спасительний сенс свого горя і дійсні відповіді на всі свої питання».

Роздуми над Хресною Дорогою викривають стражденне серце Христа, що «смутиться аж до смерті» (Мк 14, 34). Своїм засудженням на смерть Христос навчає, що ми маємо свободу приймати життєві страждання. Він не дає засудити себе, а радше обирає осуд із любові. Беручи свій хрест, Христос демонструє прийняття страждань як акту любові в покорі Божій волі.

Дорогою на Голгофу Христос падає тричі. Страждання через гріхи у нашому житті постійно призводять до невдач. Падінням Христос показує, що, попри те, як страждання нас принижують, знеохочення можна подолати залежністю від Божої благодаті. Христос навчає нас, як вистояти у невдачах та виснаженні, через які неминуче ведуть нас страждання, і як бути єдиним серцем і розумом у прагненні до волі Отця. Як каже стара приказка, «без болю немає користі»: це і є покутні страждання.

Дорога Христа на Голгофу також ілюструє, як Бог дарує нам приклади любові посеред наших страждань. Але ми, як і Христос, повинні бути до них уважними і відкритими. Співчуття, співпраця та щедрість інших — наприклад, досвід Христа на четвертому, п’ятому і шостому стояннях — є прикладами того, як любов повертається до любові. І коли ми не обтяжені власними стражданнями, кожен із нас може бути провідником Божої любові через служіння, як Марія, Симон і Вероніка. «Перед лицем зла, страждань і гріха єдиною можливою відповіддю для учня Ісуса є дарування себе, навіть власного життя, наслідуючи Христа; це ставлення до служіння», — сказав Папа Франциск під час Всесвітніх днів молоді у Польщі в 2016 році.

Оскільки життєва дорога має пролягати через Голгофу, ця подорож любові означає, що ми позбавляємося всього, що утримує нас від Бога та Його волі. Наприкінці своєї дороги на Голгофу Христос показує, що віддатися в руки Провидіння означає відсторонитися від усієї земної влади, насолод, багатства та честі. Християнин повинен без вагань відкинути все заради Царства Божого. Таким чином страждання — це дар, що дозволяє нам зосередитися на новому житті у Христі. Через біль страждання ми здобуваємо радість самого неба — вічне щастя з Богом; ворота, які Христос відкрив для багатьох.

Вкоріненість у любові

У роздумах над Страстями та смертю Христа під час богослужіння Хресної Дороги приходить усвідомлення того, що життєві страждання можна поєднати зі стражданнями Христа. Таким чином людина дізнається, що любов є основою страждань. «Дорога вузька, — казав святий Йоан від Хреста. — Той, хто хоче легше пройти нею, має відкинути все і використовувати хрест як дорожню палицю. Іншими словами, він повинен твердо вирішити в усьому страждати за любов Господа».

Кардинал Йозеф Ратцінґер за кілька тижнів до того, як його обрали Папою, посилався на це, кажучи, що Ісус навчив нас не лише молитися на Хресній Дорозі, але й розуміти її значення. «Хресна Дорога — це шлях втрати себе, шлях справжньої любові», — сказав він. Страждання виражає повне самопустошення любові, яке вимагається від учня. «Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля Мене, той її врятує» (Лк 9, 24).

Переклад CREDO за: Майкл Р. Гайнлайн, Simply Catholic