Як і щороку в Другу неділю Великодня (цьогоріч вона збіглася з Великоднем східного обряду), вірні вінницької парафії Божого Милосердя, храм якої є дієцезіальним санктуарієм, відзначили своє храмове свято.
Урочистість Божого Милосердя встановив св. Йоан Павло ІІ у день канонізації с. Фаустини Ковальської, 30 квітня 2000 року.
Або двері милосердя — або двері суворої справедливості
Відпустову Святу Месу очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський.
«Бог сьогодні промовляє до нас, — сказав для CREDO Його Преосвященство, — і напевно хоче, щоб ми стали апостолами Божого Милосердя. Адже ми бачимо, як гріх заполонив світ. І Бог простягає нам руку. Небесний Отець шукає дороги до нас, шукає способу до нас промовити. Протягом двох тисячоліть Ісус Христос промовляв через різних святих. А у ХХ столітті промовив через св. Фаустину Ковальську та св. Йоана Павла ІІ, щоб показати, яке значення має для нас Його Милосердя. Адже якщо ми не пройдемо дверима милосердя, то нам доведеться пройти дверима справедливості. Тому сьогодні Бог відчиняє для нас різні ‘двері’ спасіння. Він хоче нас спасти і хоче, щоб ми були милосердними: хоче навчити нас застосовувати милосердя в нашому житті. Як саме? — словом, молитвою і добрими вчинками. Тобто робити добро. Особисто я, коли бачу людину в потребі, намагаюсь молитися за неї, говорити з нею і щось добре їй вчинити. І коли я вчиню щось добре, то бачу, що Бог вислуховує мою молитву. Ці три елементи мають бути присутні в нашому житті. Тому сьогодні я хотів би поблагословити всіх нас, щоб ми проявляли милосердя до ближніх, як Бог проявляє до нас своє Милосердя».
День без милосердя — це розчарування
Разом із єпископом-ординарієм співслужили настоятель парафії Божого Милосердя о. Павло Каліновський та директор інтернет-видання CREDO о. Микола Мишовський. Служіння сповіді виконували настоятелі двох інших вінницьких парафій: Матері Божої Ангельської — бр. Юзеф Хроми OFMCap і Святого Духа — о. Віталій Кащук.
«Як написано на іконі Милосердного Ісуса: ‘Ісусе, уповаю на Тебе’, — сказав для CREDO о. Павло Каліновський, — так і ми уповаємо на Боже Милосердя. Сьогоднішній день без віри, без Божого Милосердя — це суцільне розчарування, знеохочення, зневіра. Але за допомогою нашої віри — віри у Воскресіння, віри в Боже Милосердя — ми сьогодні можемо вистояти, бути впевненими, бути міцними. Попри всі трагічні новини, попри весь негатив, усі страждання й біль ми приходимо сюди, до цього санктуарію, щоб, як живої води, яку Ісус обіцяв самарянці, зачерпнути Божого Милосердя для себе».
Сьогодні Небо відкрите
Розпочинаючи урочистість, єпископ-ординарій звернувся до її учасників зі словами: «Сьогодні ви можете отримати великі благодаті. Сьогодні Небо відкрите, і Милосердя Боже в особливий спосіб сходить із Неба. Можемо отримати відпущення кар, провин, гріхів». Його Преосвященство закликав скористатися цією можливістю і продовжив: «У тих намірах, в яких сьогодні будете молитися, можете отримати те, про що будете просити. Але Господь дивиться на наше серце. Якщо це серце чисте, любляче, милосердне — отримаємо. Сьогодні ви можете отримати особливу благодать і для себе, і для тих, за кого будете просити. Я чую, що ви молитесь за Україну і росію, за тих воїнів, які нас захищають… За це важливо молитися, щоби скоріше закінчилась війна, щоб більше не проливалася кров, щоби Святий Дух зійшов і обновив обличчя землі і людей, щоби, зрештою, Боже Милосердя знайшло місце в кожному людському серці. (…) Нехай з цієї ікони Милосердний Ісус благословить кожного з вас і тих, за кого ми тут будемо молитися».
Єпископ Леон ще не раз наголошував на необхідності молитися як за Україну, так і за росію, щоби Святий Дух зійшов на цю країну і росіяни усвідомили, що «Бог не дав заповіді убивати, а дав заповідь любити; не дав заповіді брехати, а дав заповідь говорити правду».
Ліпше не нарікати, а звертатись до Бога
У проповіді Його Преосвященство згадав про історію урочистості Божого Милосердя, та заохотив тих, хто не має вдома Святого Письма, придбати його. «Ніякий лікар, — сказав єпископ Леон, — не вилікує вас від яких завгодно хвороб, фізичних і духовних, так, як вилікує Слово Боже». Владика навів приклад молодого чоловіка, який змалку був вихований у вірі, але потім, начитавшись не дуже доброї літератури, помітив, що віру втрачає. Тоді він зібрав усю цю макулатуру, спалив її і, придбавши Святе Письмо, сказав: «Біблія знайшла мене. Я був її загубив, а вона мене знайшла».
Проповіді єпископа Леона завжди насичені прикладами. Інший приклад був із життя св. Отця Піо. До нього прийшов чоловік, котрий осліп, і просив молитися, щоб у нього відновився зір, хоча б на одне око. Коли ж за деякий час він знову прийшов до о. Піо і сказав, що вже бачить на одне око, той відповів: «А міг бачити на обидва ока, але ти просив про одне».
«Нерідко і ми, — продовжив Його Преосвященство, коментуючи цей приклад, — ставимо такі обмеження Богу: ай, син ніколи не навернеться, чоловік не перестане пити, діти такі і такі … Ні, так ніколи не можна говорити! Не можна нікого проклинати, бо це діє не в той бік, що потрібно. […] Не раз ми, зустрівши людину, починаємо на неї нарікати. Ліпше замість цього звернутися до Бога і просити за неї, бо нарікання нічого не принесе».
В нашому житті трапляються різні ситуації, Бог випробовує нас; і коли будемо звертатися до Бога і просити, Бог вислухає нас обов’язково. Тільки потрібно до Нього звертатись, потрібно у Нього просити. […] А особливо сьогодні, коли йде війна, вмирають люди. Молімося за них, просімо і благаймо Господа Бога — і побачимо, як Боже Милосердя буде чувати над ними. Адже тільки так Бог може перемінити людське серце».
Часу для милосердя жаліти не можна
Владика заохотив приходити до храму зі своїми проблемами і приводити інших, хто має проблеми: «Не можете прийти на Святу Месу — прийдіть протягом дня і помоліться. Коли представите проблеми Господу — побачите як Бог буде діяти. Якщо хтось має проблеми і не знає, як їх вирішити, то хто приведе сюди таких людей, як не ми? І потім вони будуть вам вдячні за те, що показали їм дорогу до Неба. Покажіть їм цю дорогу, моліться з ними, не жалійте для них часу — часу для милосердя жаліти не можна».
Його Преосвященство процитував слова кардинала Вишинського: «Люди кажуть: час — це гроші. А я кажу: час — це любов», — і закликав не марнувати цей час.
Учасники урочистості звернулись до Небесного Отця з молитвами за Церкву, «щоб вона невтомно несла Боже Милосердя сучасному світові»; за Святішого Отця, «щоб він своїм праведним життям зміцнював віру Церкви»; про Божу опіку для захисників нашої держави; за тих, хто у своєму житті ставить матеріальні блага на перше місце, «щоб вони відкрили для свого серця вічні цінності»; за померлих родичів і близьких, «щоб Господь прийняв їх до свого Царства», і за всіх присутніх. До цих намірів владика Леон додав молитву «за солдатів, які пролили свою кров, щоб їхня кров не була даремною, а принесла плоди», за поранених і покалічених, як і за зрадників, «які живуть у цій країні і продають її, як Юда, […] щоби Святий Дух освітив їх і відкрив їм очі на правду».
По звершенні Євхаристії усі молилися перед виставленими Пресвятими Дарами Коронку і Літанію до Божого Милосердя: за парафію, дієцезію, священників, монахів і монахинь; за будівництво семінарії та реабілітаційного центру для військових; за молодь — усіх хлопців і дівчат, щоб вони відчули своє покликання до служіння Богу і людям; за хворих і стражденних; за місто і його владу; за військовослужбовців, які воюють, особливо — за офіцерів, щоб вони мудро керували ввіреними їм підрозділами.
Урочистість завершилась Євхаристійною процесією навколо храму.
Прощаючись із парафіянами, ординарій попросив, щоб у кожному домі, в кожній сім’ї щодня молились Коронку до Божого Милосердя, і щоб цієї молитви навчились усі діти. «Ваша парафія, — сказав він, — має цим славитись. Ваша парафія повинна, як магніт, притягувати людей». Тому що Боже Милосердя — це саме те, чого так бракує світові.
фінансово.
Щиро дякуємо!
