Гріховні наміри зроджуються в нашій свідомості й думках — інколи на підставах, які цілком можна раціонально обґрунтувати і розпізнати.
З часів Отців пустелі святі і вчителі духовного життя на Сході й Заході намагалися створити принципову класифікацію найтяжчих гріхів. Євагрій Понтійський, Йоан Касіян і Григорій Великий визначили вісім головних гріхів: обжирання і надмірне догоджання тілу (грецькою gastrimargia), нечистота (porneia), грошолюбство (filarguria), гнів (ira), зневіра (туга, безнадійний сум — tristitia), знеохочення (acedia), марнославство (cenodoxia) і пиха (superbia).
У західних катехизмах найчастіше перелічуються сім гріхів, які значною мірою збігаються зі східною типологією: гординя, жадібність, нечистота душі й тіла, заздрість, зажерливість і пияцтво, гнів, лінощі.
Звідки беруться схильності до гріхів?
Східні Отці Церкви — як, наприклад, Йоан Дамаскин та Йоан Ліствичник — звертали увагу, що ці основоположні гріхи мають також характер певних природних пристрастей, які є в людині. Відповідно, щоб боротьба з ними була ефективною, не варто обмежуватися самим тільки жалем, коли ми скоїмо цей гріх, і розглядати наше падіння виключно як порушення Божих заповідей, — але треба зауважити, що гріховні наміри зроджуються в нашій свідомості й думках інколи на підставі, яку цілком можливо раціонально обґрунтувати.
Гнів, знеохочення, сум або прагнення володіти, які ми відчуваємо, самі по собі ще не становлять гріха, — але дуже легко можуть до нього провадити. Тому св. Йоан Дамаскин пропонує прості запобіжні засоби, коли думки та емоції, що підштовхують до скоєння головних гріхів, зроджуються в нашій голові.
Ось вісім порад, базованих на науці східних Отців Церкви.
1.Зажерливість.
Найкраще харчуватися регулярно і, звісно, не ходити довго в порожнім животом. Коли, однак, ми вже з’їли свою їжу, — подякуймо Богові і не роздумуймо, а що би ще під’їсти. Може, поблизу нас є хтось, хто сьогодні взагалі не їв і з ким ми можемо поділитися? Можливо, у нас є сусідка-пенсіонерка, яку ми можемо пригостити частиною свого обіду.
2.Нечисті думки
Думки, що стосуються тілесних спокус, можуть з’явитися несподівано. Велику роль у цьому відіграє чистота погляду. Як ми дивимося на людей, повз яких щодня проходимо на вулиці або з якими стикаємося в інших публічних місцях? Чи наш погляд привертають тільки привабливі й фізично принадні? Якщо у нас проблема з цим — спробуймо усвідомити, що всі люди довкола нас це наші сестри і брати, створені на образ і подобу Бога, і в них ми повинні бачити обличчя Христа.
3.Грошолюбство
Якщо ми не перебуваємо за межею бідності — стараймося щодня відмовлятися хоч від одного маленького задоволення, а кошти від цієї ощадливості переказувати потребуючим. Тут можуть бути тисячі можливостей: може, варто відмовитися від чергового косметичного засобу, яких і так уже повно, від наступної пари взуття, від нового електронного гаджета (який за тиждень набридне)? Якщо у нас самих небагато — стараймося ділитися принаймні доброзичливим жестом, ласкавим словом та усмішкою.
4.Гнів
Інколи поява гніву цілком обґрунтована; однак нас оточують не ангели, а слабкі люди. В таку мить варто нагадати собі, що й ми не завжди виявляємося на висоті завдання. Хіба ж нам не трапляється без особливої причини кидати на когось гнівний погляд чи неприємний коментар: у забитому транспорті, у черзі під кабінетом, у магазині? Пам’ятаймо тоді про власну слабкість і спробуймо поглянути на інших із розумінням. Це такі самі грішники, як і ми.
5.Сум
У безнадійному смуткові варто собі нагадувати, що Бог надалі поруч, хоч Він і невидимий. То Він робить так, що настав новий день, що сонце світить і вечір наближається. То Він щодня дає нам шанс зробити хоч один, найменший, але добрий учинок.
6.Знеохочення
Навіть якщо страждання чи невдачі, здається, падають нам на голову і ми думаємо, що вже не дамо ради, — просто триваймо в упованні, кажучи: «Боже, я не розумію того, що діється, але, може, в цьому є якась мета, а Ти мене любиш завжди і безумовно!»
7.Марнославство
Це добре, що ми досягаємо успіхів і здобуваємо визнання; але знаймо, що без Божої благодаті ми б не досягли нічого. Завдяки Богу ми існуємо і живемо. За все добре дякуймо насамперед Йому, потім людям, які нас підтримали і допомогли. Про себе думаймо тільки насамкінець!
8.Пиха
Цей гріх починається від голови, яка постійно осуджує інших, порівнює, зіставляє їхній стан із нашою ситуацією, провадячи до заздрості чи ненависті. Нікого не осуджуймо, бо ми не знаємо їхнього серця; радше молімося смиренно, щоб Господь Бог навідав цю людину і обдарував її тим, чого вона в цю мить найбільше потребує.
Переклад CREDO за: Лукаш Кобешко, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
