Зацікавлена ідеєю, що прийшла з Великої Британії, с. Стефані з німецького Падерборна виготовляє термоковдри та спальні мішки для потребуючих із пакетів з‑під чипсів, і висилає їх у місцевості, уражені кризами.
36-річна протестантська черниця разом із настоятелькою, матір’ю Монікою, провадить благодійну крамницю в Падерборні. Настоятелька обслуговує покупців і недорого продає дари потребуючим. А сама с. Стефані трудиться над пакетами з‑під чипсів, які в іншому разі потрапили б на смітник. Замість цього вони їх прасує, створюючи своєю праскою теплі ковдри та спальники для людей і тварин. Свою продукцію вона висилає поштою в кризові місцевості Туреччини та в Україну.
Щоб виготовити таку річ, сестра спершу розрізає пакети і вимиває їх лужним розчином — водою з засобом для миття посуду. Потім заготовки мають висохнути. Коли вони вже сухі, с. Стефані праскою «сплавляє» по кілька штук разом. Для термоковдри для дорослого потрібно 80 таких «клаптиків». На завершення сестра прасує їх на поліетиленовій плівці — завдяки цьому її вироби довше не рвуться.
Фото: Jannik Schwab KNA
Ідея такого проєкту походить із Великої Британії. Випадково сестра наткнулася у Фейсбуку на лінк з інструкцією цього кустарного виробництва. «Для мене одразу було ясно: Бог хоче, щоб ми це зробили», — каже с. Стефані. Речі, які виготовляє сестра, діють так само, як аптечні термоковдри. Сріблясте покриття у пакетах для чипсів зберігає тепло тіла від холоду. Сестра висилає спальники і ковдри в Україну через приватні контакти. В Туреччині їй допомагає в дистрибуції німецький Червоний Хрест (DRK). Перша термоковдра була доставлена особисто працівницею DRK з Падерборна, яка має турецькі корені походження. В лютому вона поїхала з цією ковдрою у валізці до свого батька, який у тому землетрусі втратив дружину.
Сестра працює з вівторка по п’ятницю в благодійній крамниці, і паралельно — в магазині з обміном одягу для дітей і немовлят. Обидва осередки підтримує Червоний Хрест. По понеділках вона роздає їжу в Банку їжі Tafel.
Фото: FreiWerk Paderborn – Deine offene Werkstatt
Для Стефані Даніельсен, колишньої мешканки Рейнської області, з 5‑річного віку не було сумнівів, що вона стане черницею. Здобувши освіту ерготерапевта, вона побувала в кількох спільнотах, які, однак, її прагненням не відповідали. «Я сувора. Чернечі правила вбогості, чистоти і послуху для мене важливі», — зазначає сестра.
Зрештою 2013 року вона заснувала свій власний орден — лютеранське Згромадження Сестер св. Якова від Дорогоцінної Шати Христа. Екуменічно орієнтована спільнота налічує нині 20 сестер у кількох країнах Європи. Вони живуть маленькими спільнотами. Сестра Стефані мешкає зі своєю матір’ю, яка теж стала черницею. Кошти на своє утримання вони заробляють продажем подушечок із травами.
Виготовляти термоковдри с. Стефані почала з заклику про збірку коштів на Інстаграмі, де талісманом служить плюшева черепаха на ім’я «Дідусь Вупі». Понад 4,5 тисячі фоловерів не тільки слідкують, як «Дідусь Вупі» і с. Стефані чистять торби з‑під чипсів, але також як вони роздають гігієнічні товари, ідуть до перукаря чи снідають. Фанати товстенького бежевого «черепаха» навіть присилають йому спортивне взуття і светри. «Його шафа більша за нашу», — каже с. Стефані. Разом із цим фанати приносять пакети від чипсів до крамниці або висилають поштою.
Як каже с. Стефані, вона не рахує, скільки вже термоковдр і спальників виготовила. Надалі вона планує виготовляти їх не тільки для Туреччини та України, але також для інших потенційних кризових територій. «Катастрофи є завжди», — каже вона.
За цей час с. Стефані подала заявку про комерційне вбезпечення своїх виробів — щоб інші не могли збагатитися на таких ковдрах і спальниках. «Наша допомога завжди безкоштовна», — зазначає Стефані Даніельсен із Падерборна.
фінансово.
Щиро дякуємо!
