«Вона докладно розповіла про подію, яку часто називають атакою серафима», — свідчила під час беатифікаційного процесу рідна сестра Терези, Поліна, тобто Мати Агнеса від Ісуса, настоятелька майбутньої святої.
У гроні святих, які отримали невидимий для очей, глибокий стигмат рани серця, що нагадує рану, яку завдали Ісусові на хресті, є також св. Тереза від Дитятка Ісуса. У біографіях найвідомішої французької кармелітки інформація про трансверберацію досі не з’являлася, але в опублікованих свідченнях беатифікаційного процесу ця надзвичайна подія описана і дуже детально.
Читайте також: Рідкісний стигмат св. Терези Авільської і найвищий стан душі
Беатифікаційний процес Терези Мартен
Згідно з дособорним законодавством, беатифікаційний процес Терези Мартен складався з кількох частин, зокрема: дослідження творів кандидатки до слави вівтаря, звичайного інформаційного процесу щодо слави святості, процесу про відсутність несанкціонованого публічного культу цієї людини та апостольського процесу, мета якого — довести героїчність чеснот.
Повна збірка документів процесу ніколи не була опублікована, але 1973 р., з нагоди сторіччя від дня народження св. Терези, римський «Teresianum» вирішив опублікувати французькою мовою два томи «Актів беатифікаційного та канонізаційного процесів св. Терези від Дитятка Ісуса і Пресвятого Обличчя».
Свідчення людей, які особисто знали св. Терезу
У першому з них — унікальному і безцінному — містилися свідчення, зібрані на підставі т. зв. анкети запитань до свідків. Це свідчення з інформаційного процесу, який відбувся в Лізьє в 1910-1911 рр., тобто менш ніж за 13 років після смерті Терези.
Тоді заслухали 48 свідків; у цій групі було 26 людей, які знали Терезу особисто. Інші говорили про її славу і святість та про чуда, які почали діятися відразу після її смерті.
Серед 26-ти людей, які свідчили про життя Терези, були також — а як же без них! — її рідні сестри. На особливу увагу заслуговує свідчення Матері Агнеси від Ісуса, тобто Поліни Мартен, другої з дев’яти дітей святого подружжя Зелі та Луї Мартенів.
«Історія однієї душі» та свідчення Поліни Мартен
Мати Агнеса була кармеліткою і кілька разів виконувала обов’язки настоятельки в монастирі Лізьє. З 1923 р., після папського призначення, вона виконувала ці обов’язки довічно, тобто до своєї смерті у 1951 р. Саме вона наказала Терезі написати спогади дитинства і саме її ініціативі ми завдячуємо створенням «Історії однієї душі».
Після смерті Терези Мати Агнеса вирішила негайно опублікувати ці записи, і завдяки їй перше видання «Історії» вийшло вже в першу річницю смерті Терези.
Під час інформаційного процесу вона давала свідчення двічі: в серпні й у вересні 1910 р. Вона наголошувала, що Тереза дорога їй не лише як рідна сестра — хоча це, звісно, є приводом для радості та гордості, — а насамперед як людина, що любить Бога. «Я багато до неї молюся, не тому, що вона — моя сестра, а через її святість», — казала Мати Агнеса.
Рана любові: сестра не повірила Терезі
В одному зі свідчень Мати Агнеса розповіла про ситуацію, яка сталася за два роки до смерті Терези.
«1895 р., коли я була настоятелькою, вона розповіла мені про містичну благодать, яку називала “раною любові”. Тоді добрий Бог дозволив — без сумніву, щоб її випробувати, — щоб я не надала цьому значення. Здавалося навіть, що я в це не вірю, — і зізнаюся, так насправді й було.
Розмірковуючи потім про те, що мені сказала [Тереза], я спитала себе, як я могла сумніватися хоч хвилину в її словах. Однак нічого не сказала їй про це аж до останньої хвороби», — свідчила Мати Агнеса.
«Атака серафима»
Два роки по тому, незадовго до смерті сестри, ця справа не давала їй спокою. Вона сміливо запитала, а Тереза, з типовою для неї простодушністю, відповіла.
Мати Агнеса сказала:
«Тоді, 1897 р., я хотіла, щоб вона повторила в лазареті те, що 1895 р. розповіла мені про “рану любові”. Вона поглянула тоді на мене з ніжною усмішкою і сказала: “Моя мати, я розповіла тобі це того ж дня, але ти мене ледь слухала”.
Коли я сказала, що шкодую про це, вона повторила: “Ти не образила мене, просто я подумала, що добрий Бог допускає це для більшого мого блага”, — зізналася прямолінійна, як завжди, Тереза.
За мить вона детально розповіла про подію, яку часто називала, “атакою серафима” — за св. Йоаном від Хреста, який навчав, що душа, “розпалена любов’ю до Бога”, внутрішньо ніби атакована серафимом. Він “пронизує її стрілою або списом, розпаленим вогнем любові”. Так стається, коли людська душа повністю занурюється в любов і через цю любов тягнеться до внутрішнього поєднання з Богом».
Тереза від Дитятка Ісуса, поранена вогненною стрілою
«Це сталося за кілька днів після того, як я пожертвувала себе Милосердній любові, — розповідала с. Тереза Матері Агнесі. — Я починала в хорі молитися Хресну Дорогу, коли раптом відчула, що поранена вогняною стрілою, яка була такою розпеченою, аж я думала, що помру. Не знаю, як виразити цей порив. Немає такого порівняння, яке б дозволило зрозуміти силу цього полум’я з Небес. Ще секунду — і я, мабуть, померла би.
Зрештою, моя мати, святі відчували таке часто. Про це можна прочитати в їхніх життєписах, ти добре це знаєш. Я відчувала це тільки раз у житті, а сухість дуже швидко повернулася до мого серця.
Можна сказати, що все своє монаше життя я провела в цій сухості. Дуже рідко мала втіху; зрештою, я ніколи її не прагнула. Навпаки, я дуже пишалася, що добрий Бог мною не переймається. Надприродні благодаті ніколи мене не приваблювали, я воліла повторювати доброму Богу: я не хочу бачити Його тут, на землі”», — зізналася вона незадовго до смерті.
фінансово.
Щиро дякуємо!
