Богородиця, об’являючись у Фатімі трьом пастушкам — св. Гіацинті, св. Франциску і Лусії, — сказала, що Господь Ісус хоча встановити у світі молебень до Її Непорочного Серця, щоб люди Її краще пізнали і полюбили.
Цей молебень також має характер винагородження Її Непорочному Серцю за зневаги, завдані людьми. Тим, хто цю побожність буде з вірою практикувати, Марія обіцяла спасіння. Через цю побожність вірні можуть допомогти рятувати багатьох людей від засудження і заповіданих Пресвятою Дівою цивілізаційних катастроф. Цей молебень отримав церковне схвалення і розвивається в усьому світі.
Фатімське послання не було остаточно завершене разом із кінцем об’явлень у Кова да Ірія в 1917 році
10 грудня 1925 року колишній пастушці-візіонерці, а потім сестрі-кармелітці Лусії в келії монастиря св. Дороти у Понтеведра явились Пресвята Діва Марія і обік Неї — Дитя Ісус, на осяйній хмарці. Дитя поклало долоню на руку сестри Лусії, а Марія показала їй у своїй долоні Серце, оточене тернами. Вказуючи на нього, Дитятко повчило візіонерку такими словами:
«Змилуйся над Серцем твоєї Пресвятої Матері, яке колють тернини, що їх невдячні люди встромляють у нього щомиті, а нема нікого, хто би актом винагородження ці тернини виймав».
Марія додала:
«Дочко моя, поглянь на моє Серце, оточене колючками, які невдячні люди блюзнірствами і невдячністю щомиті в нього встромляють. Принаймні ти утіш мене і перекажи, що всім тим, хто протягом п’яти місяців, у перші суботи, висповідається, прийме Святе Причастя, помолиться Розарій і буде супроводжувати мене 15 хвилин, роздумуючи над 15 таємницями Розарію, в намірі винагородження мені, — в годину смерті я обіцяю прийти з допомогою з усіма благодатями, необхідними для спасіння».
15 лютого 1926 року сестрі Лусії знов об’явилося Дитятко Ісус. Під час цього об’явлення сестра представила Дитятку певні труднощі, що їх матимуть деякі люди з тим, щоби приступити до сповіді у суботу, і попросила, щоби сповідь була також дійсною протягом наступних восьми днів. Господь Ісус відповів:
«Так, сповідь може бути дійсною набагато більше днів, за умови, що коли вони Мене прийматимуть, то будуть у стані освячувальної благодаті й виразять прагнення відшкодування за зневаги Непорочного Серця Марії».
Також сестра Лусія порушила питання стосовно ситуації, в якій хтось на момент сповіді забуде сформулювати намір. На це Господь Ісус відповів так:
«Вони можуть це зробити при наступній сповіді, використовуючи для цього першу-ліпшу нагоду».
Під час чування у ніч із 29 на 30 травня 1930 року Господь Ісус промовив до сестри Лусії, даючи їй розв’язання іншої проблеми:
«Практикування цієї побожності буде допустимим також і в неділю після першої суботи, якщо Мої священники, зі слушних причин, це дозволять».
Також Господь Ісус за цієї нагоди відповів сестрі Лусії ще на одне запитання: «Чому п’ять субот, а не дев’ять або сім, на вшанування страждань Божої Матері?»
«Дочко Моя, причина дуже проста: є п’ять видів зневаг і блюзнірств проти Непорочного Серця Марії:
1.Блюзнірства проти Непорочного Зачаття;
2.Проти дівочості Божої Матері;
3.Проти Її Божественного материнства, при одночасному спротиві визнати Її Матір’ю людського роду;
4.Вчинки тих, хто старається публічно влити в серця дітей байдужість, погорду, а потім і ненависть до Непорочної Матері;
5.Вчинки тих, хто профанує зображення Пресвятої Діви».
Молитва, яку Ангел миру продиктував дітям у Фатімі
Елементи побожності перших п’яти субот місяця
Винагороджувальна сповідь
До неї потрібно приступити в намірі винагородження, у першу суботу місяця, перед нею або й навіть після неї, щоб тільки прийняти Святе Причастя у стані освячувальної благодаті.
До такої сповіді можна приступити навіть за тиждень до чи після першої суботи.
Згідно з поясненням сестри Лусії, наступні три елементи цієї побожності мають бути виконані саме в першу суботу місяця — хіба що зі слушних причин сповідник може уділити дозвіл виконати їх у неділю, що слідує після першої суботи.
Винагороджувальне Святе Причастя
До Святого Причастя необхідно приступити саме з наміром винагородження Пресвятій Богородиці за завдані Її Серцю блюзнірства.
Частина Святого Розарію
Потрібно помолитися одну частину (5 таємниць) у намірі винагородження. Можна взяти яку завгодно з частин Розарію.
Роздуми
Наступним важливим елементом цієї побожності є роздумування над однією або кількома таємницями Розарію протягом щонайменше 15 хвилин. Пресвята Діва назвала цей вид молитви «товаришуванням Їй», що можна зрозуміти так, що ми маємо роздумувати разом із Пресвятою Марією.
З цією метою, як допомогу в роздумах, можна уважно прочитати фрагмент Святого Письма, який відповідає цій таємниці, або духовної книжки, вислухати конференцію чи проповідь. Також і ці роздуми мають супроводжуватися наміром винагородження.
Обітниця Пресвятої Діви для тих, хто практикуватиме молебень п’яти перших субот
1.Тим, то практикуватиме цю побожність, обіцяю спасіння. Я прибуду в годину смерті з усіма благодатями, які для їхнього вічного щастя будуть потрібні.
2.Ці душі будуть обдаровані особливою Божою ласкою; перед троном Божим Я їх, наче квіти, поставлю.
У практиці п’яти перших субот необхідно звернути найбільше уваги саме на намір винагородження, а не на особисте вбезпечення в годину смерті. Як і в практиці перших п’ятниць, так і в побожності перших субот не можна залишитися тільки на дослівному виконанні обітниці, за принципом «відбуду п’ять перших субот — і маю гарантію вічного спасіння». Ми до кінця життя будемо змушені боротися зі спокусами і слабкостями, які збивають нас із вірної дороги; але ця побожність є великою допомогою в осягненні вічного щастя. Щоб її добре виконати і мати сталу духовну користь, треба, щоб ці практики супроводжувалися щирим прагненням щоденного життя у стані освячувальної благодаті, під опікою Пресвятої Діви. Якщо на перше місце ми поставимо ніжну любов дитини, яка прагне заспокоїти біль дорогого серця Матері, біль, завданий байдужістю і погордою тих, хто не любить, — то будьмо певні, що нам не забракне допомоги, благодаті та присутності Пресвятої Матері в годину нашої смерті.
фінансово.
Щиро дякуємо!
