4 травня 2022 року Харківсько-Запорізька дієцезія відзначила 20-річчя свого постання. Саме 4 травня 2002. Папа св. Йоан Павло ІІ утворив дві нові дієцезії на території України: Харківсько-Запорізьку та Одесько-Сімферопольську.
І саме в день 4 травня, вчора, ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Павло Гончарук оголосив на своїй ФБ-сторінці новенну до Божої Матері Фатімської. На прохання CREDO, Його Екселенція погодився прокоментувати цю молитовну ініціативу.
— Новенна це певне зобов’язання, щоби найближчі дев’ять днів переживати в особливій молитві, особливих роздумах і зосередженні, в єдності з іншими братами і сестрами — ми як Церква. Так, як читаємо: коли апостола Петра ув’язнили — Церква молилася, щоб Господь його визволив. Це показує, що сила молитви Церкви, тобто нас, є дуже великою. Діва Марія у Фатімських об’явленнях нас заохочувала саме до молитви, і ось ми відповідаємо на цю молитву. Стаємо разом з Марією в молитві і просимо Бога про порятунок. Отож цінність цієї новенни — насамперед у тому, що це молитва Церкви. Молитва самого Ісуса Христа.
Я запрошую до того, щоб хоч би такий маленький, дев’ятиденний обов’язок молитви Святого Розарію був виконаний. Хоча багато людей моляться Розарій і просто як популярну молитву, але тут щоби хоч одну його частину о восьмій годині вечора ми молилися разом. Просто щоб бути разом о конкретній годині в цій конкретній молитві.
Додамо до цього, що це початок травня, ідуть дні духовної віднови — перший четвер, перша п’ятниця, перша субота місяця; це хороша нагода приступити до сповіді, приступити до Причастя, використати ті можливості, які нам дає Церква. Ми робимо те, що нам під силу — а ми знаємо, що те, що Бог нам дає як інструменти, є дуже сильним і дієвим. Щоб ми не були пасивні, щоб не сиділи й не чекали, а що там буде відбуватися, а щоби діяли зі своєї сторони.
Я як єпископ бачу, що це потрібно. Сам це роблю і також людей заохочую, запрошую до такої спільності в молитві.
В Україні день Фатімської Богородиці, 13 травня, не є урочистістю; напевно там, де до цих об’явлень є більша увага чи глибше їх усвідомлення, там цей день буде якось підкреслений. Було би добре, щоб цього року звернути увагу на ці об’явлення по-новому, пам’ятаючи, що тільки недавно Непорочному Серцю Марії були присвячені Росія та Україна. Виконано те, про що просила Богородиця — щоби присвятити Росію Її Непорочному Серцю. І, на мою думку, було би правильним, доцільним і корисним, щоб особливо в цьому травні це згадати, ще раз пережити, зробити висновки. Щоб це відобразилося і в нашій молитві, але також і в ревізії нашого особистого життя. Бо Марія запрошує до навернення, і потрібно запитати себе: чи я вже навернувся? Чи я уже перебуваю в процесі навернення? Нашу відповідь Богородиці не можна обмежити тільки тим, що ми «згадаємо» Фатімські об’явлення, і це вже буде «окей». Згадати — замало! Ще потрібно виконати те, до чого нас запрошує Діва Марія.
Вона запрошувала насамперед до спільної молитви в сім’ях. Тому що сім’я — це найперша спільнота Церкви, де молитва є чимсь звичним. Запрошувати сім’ї до молитви — це все одно що запрошувати сім’ї до спільного обіду в неділю: тобто це щось нормальне. Можливо, я не так сильно звертаю на це увагу саме тому, що для мене це цілком нормальне: молитва у сім’ї, молитва в родині. Але хто цього не робить, то нехай розпочне. Має добру нагоду!
Молитва Розарію — це молитва словами ангела Божого, якими він вітав Діву Марію. Ця молитва — і унікальна, і водночас універсальна. Вона цікава тим, що ми в Розарії роздумуємо про таємниці, спільні для всіх християн у нашій Історії спасіння. Розарій — молитва «католицька», але таємниці Історії спасіння — це спільні таємниці! Ми насправді всі їх споглядаємо і над ними роздумуємо. Всі, і католики різних обрядів, і протестанти також. Вони теж наголошують, скажімо, той момент, що Бог став людиною. «Радуйся, Маріє» — це слова з Писання. І коли ми Її просимо про молитву: «Свята Маріє, молись за нас», то не ми Її «робимо святою»: у Біблії написано, що «ви святі». Ми просимо одне одного про молитву — і так само ми просимо Марію про молитву. Тобто все те, що є в молитві Розарію, — воно абсолютно природне для християнина. Так я вважаю, аналізуючи природні зв’язки християн. Із цього погляду молитва Розарію — це і є «молитва християн». Для мене не буде нічим дивним, якщо з нами будуть молитися також не-римо-католики. Греко-католики, звісно, вервицю знають. Та навіть як протестанти будуть молитися, то це не буде заперечувати вірі!
фінансово.
Щиро дякуємо!
