22-га Генеральна асамблея «Caritas Internationalis», яка тривала в Римі 11-16 травня 2023 р., обрала своє нове керівництво: Президента, віце-президента і Генерального секретаря.
Також за нагоди Генеральної асамблеї відбулося зібрання Карітасу Європи, в якому взяли участь представники України.
Від Косово до Зімбабве
13 травня новим Президентом всесвітньої мережі Карітас став Ісао кікучі, архієпископ Токіо. 15 травня обрано нового Генерального секретаря «Caritas Internationalis». Ним став Алістер Даттон, який дотепер був Виконавчим директором Карітасу Шотландії, повідомляє Vatican News.
Даттон почав співпрацювати з Карітасом у 1996 році. «Відтоді моя подорож із Карітасом пройшла по всьому світу. Від війн у Косово, Дарфурі, Іраку, Ліберії та Сирії до цунамі в Азії, землетрусів на Гаїті, в Індії, Індонезії та Чилі; конфліктів, породжених жадібністю та експлуатацією багатства в Африці; хвиль міграції на Близькому Сході; руйнувань, викликаних надзвичайними кліматичними змінами та екстремальними погодними явищами: циклони і повені в Пакистані, М’янмі, Індії та Бангладеш; продовольчі кризи в багатьох країнах Африки, від Сахеля до Сомалі, від Судану до Зімбабве; і жахлива реальність острівних держав, що затоплюються в Тихому океані», — сказав він.
Цього ж дня Кірсті Робертсон, генеральна директорка Карітасу Австралії, стала новою віце-президенткою Міжнародної організації Карітас. Вона очолювала Карітас Австралії з 2019 року, де обіймала кілька посад, зокрема числі координатора тихоокеанських програм та керівника комунікаційної групи.
Справжня місія Карітасу
«Допомагати людям зрозуміти, що вони не забуті, — ось справжня місія Карітасу», — наголошує архієпископ Токіо та голова Конференції єпископату Японії Тарцизій Ісао Кікучі.
«Caritas Internationalis — друга за величиною гуманітарна організація в світі після Міжнародного червоного хреста. Її знають як професійну неурядову організацію, шо допомагає людям у важких обставинах, але ми не лише НДО, а щось набагато більше. Ми — організація Католицької Церкви, інституція на служінні Церкви. А це означає, що Карітас має бути свідченням Божої любові», — наголосив архієпископ Кікучі. Йдеться не тільки про те, щоб давати їжу, матеріальну чи будь-яку іншу допомогу, але щоб бути «свідками Божої любові, показувати людям, що саме так Господь любить усіх людей».
Однією з тем Генеральної асамблеї була увага до людей забутих, яким не допомагають інші організації. Новообраний очільник «Caritas Internationalis» згадав про свій досвід волонтерського служіння в Карітасі Японії. 1995 року він поїхав працювати в табір біженців у сучасній ДР Конго. Там бракувало всього. «Я запитав, чого вони потребують, і очікував, що вони казатимуть: “їжі, освіти, ліків, даху над головою” абощо. Тобто великий перелік потреб. Вони ж сказали: “Отче, ти приїхав із Японії. Тож коли повернешся в Японію, скажи, що ми тут є: бо про нас забули”. Це мене шокувало. Опісля я зустрів багато людей у різних частинах світу, в різних країнах, уражених стихійними лихами, людей у зонах бойових дій чи війни. Я завжди чув ту саму історію, те саме волання: “Ми забуті”», — сказав ієрарх. Саме в цьому, наголосив він, полягає справжня місія Карітасу: показати людям, що вони не забуті.
Надію неможливо «імпортувати»
На запитання, як приналежність до місіонерського чернечого згромадження вплинула на місію служіння милосердної любові, архієпископ Кікучі відповів історією. Після висвячення він, молодий священник Згромадження Місіонерів Божого Слова, поїхав у Ґану, в західній Африці, де служив вісім років. Економіка країни була слабкою і багато людей жили в злиднях, помирали від СНІДу, що швидко поширювався; було дуже багато різних проблем. Але люди здавалися щасливими, й на запитання, чому це так, відповідали: «Отче, ми маємо особливу магію». Там люди допомагали одні одним, ніхто не помирав на узбіччі.
«Це лягло в основу моєї переконаності, що якщо не забуватимемо про людей, то зможемо пробудити надію на виживання. Ми не можемо привезти надію з‑за кордону. Можемо привезти їжу, матеріали, все інше, й роздати людям. Але ми неспроможні привезти і роздати надію. Надія повинна зродитися в їхньому серці», — підкреслив Президент «Caritas Internationalis».
Неможливо наказати пробудити надію; але можна дати зрозуміти, що люди в біді не забуті, і це пробуджує надію, — пояснив архієпископ Кікучі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
