В останню, VII Великодню неділю, 21 травня 2023 р. у храмі вінницької римо-католицької парафії Святого Духа був рукоположений у пресвітери вихованець міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці Алехандро Ґевара, чиє дияконське свячення відбулось 28 жовтня минулого року.
Таїнство священства йому уділив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський.
«Звершуючи кожне пресвітерське свячення, — сказав для CREDO Його Преосвященство, — ми виконуємо завіт Ісуса Христа, який сказав: ‘Ідіть, проповідуйте, благословляйте, зцілюйте, виганяйте злих духів’. Цей завіт сьогодні виконується. Нововисвячений пресвітер — це ще один працівник на Господній ниві. В Євангелії ми читаємо слова Ісуса: ‘Жнива великі, а робітників мало’. І ми бачимо, як Господь сьогодні посилає робітників. Алехандро розпізнав своє покликання до священства в неокатехуменальній спільноті. Нині Церква трансформується, переналаштовується; вона потребує нового духа, нової євангелізації. Світ потребує таких спільнот, адже він потребує не так учителів, як свідків. Світ слухатиме вчителя, якщо він буде свідком. І цей новий священник, який вийшов із неокатехуменальної спільноти, — він буде цим свідком.
Господь прийшов на землю, народився, страждав і воскрес. І сьогодні ми хочемо проповідувати Воскреслого Ісуса Христа: Воскреслого, а не померлого. А Неокатехуменальна дорога саме для того і покликана: проповідувати Воскреслого. Сподіваймося, що плодами душпастирської праці о. Алехандро будуть також і нові покликання. І так буде, якщо, дивлячись на нього, люди бачитимуть Бога. Надзвичайно важливо, щоб люди, дивлячись на священника, бачили Бога; щоби священник був ніби ‘живою дарохранительницею’, в якій перебуває живий Христос».
Разом із Його Преосвященством Месу співслужили єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович, ректор семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці о. Мирослав Цибульський, настоятель парафії Святого Духа (та віцеректор семінарії) о. Віталій Кащук, вікарії цієї парафії о. Павло Щука та о. Фридерик Гарліцкі; настоятель парафії Божої Матері Ангельської бр. Юзеф Хроми OFMCap, колишній настоятель цієї парафії бр. Костянтин Морозов OFMCap, священники цієї парафії бр. Павел Лясоцький OFMCap і бр. Блажей Суска OFMCap, випускники вінницької семінарії минулих років о. Олександр Кушта і о. Хобсон Андре Гавіоллі де Маттос. В урочистості взяла участь екіпа катехістів-ітінерантів, відповідальних за Неокатехуменальну дорогу в Україні: священник Римської дієцезії о. Раймунд Пупковскі, пані Марія Еухенія Кастільо та семінаристи Сергій Тірпак і Станіслав Клєджік.
Серед священників був і настоятель парафії Марії Матері Милосердя в Чикаго — «материнської» парафії Алехандро, о. Хосе Антоніо Мурсія. Він у 1995-98 рр., ще як семінарист варшавської семінарії «Redemptoris Mater», проходив місійну практику в екіпі катехістів, відповідальних за Неокатехуменальну дорогу в Україні. Розділити радість з Алехандро й вінницькими семінаристами приїхали семінаристи з Києва на чолі з ректором о. Романом Греком, віцеректором о. Сергієм Тобертом і духовним отцем о. Томашем Трацкім.
Як і минулого року на дияконські свячення, до Вінниці приїхала родина Алехандро: батьки п. Антоніо і п. Вірхінія, сестра п. Люсія з чоловіком п. Франсіско і трьома дітьми, а також брати і сестри з його неокатехуменальної спільноти в Чикаго.
На урочистість прийшли численні брати з вінницьких неокатехуменальних спільнот. Вітаючи всіх, о. Раймунд закликав дякувати Богу і прославляти Його: за чудеса, які Він вчинив у житті Алехандро і які постійно чинить у житті кожного з нас.
«Сьогодні, — сказав для CREDO о. Раймунд, — свята Мати-Церква радіє, бо Святий Дух, про дар котрого, як про це говорить Перше читання, молились у Горниці апостоли з Дівою Марією, живе і постійно дає нам нові плоди християнського життя. А також — пробуджує покликання нових пастирів, яких Церква потребує, щоби проповідувати Слово і зціляти людей таїнствами Євхаристії, покаяння і, передусім — хрещення. Ми радіємо, що вся парафіяльна спільнота і спільнота неокатехуменальна — як вінницька, так і в Сполучених Штатах, у Чикаго — можуть взяти участь у великій події, яку ми тут переживаємо. Радіємо і прославляємо Бога за цей великий дар».
Після першої частини обряду свячень — представлення кандидата єпископу і обрання його до стану пресвітерату — єпископ Радослав Змітрович виголосив проповідь. Його Преосвященство говорив про важливість спільноти у житті християнина. Владика розповів про образ, побачений в одному з румунських монастирів, що представляв дорогу до святості як драбину зі щаблями-чеснотами.
«Монахи, які розписували цей монастир, — сказав він, — добре розуміли, що падіння можливе з будь-якого щабля. І на самому початку, і з самого верху, коли, здається, вже дійшов до святості. Це велика мудрість і глибокий реалізм. У цьому контексті можемо розуміти, наскільки важливою є спільнота. У спільноті ми можемо відкривати, ким ми є. А це фундаментальне питання. Перше слово сьогоднішнього Другого читання — ‘Улюблені’. Святий Йоан так розумів свою сутність: ‘Я коханий, я улюблений’. Люблений Богом, і також — це чудо, яке можна пізнати у спільноті, — люблений братами. А отже, прийнятий ними таким, яким я є, з гріхами і падіннями, як і прийнятий Богом».
Страждання є невід’ємною частиною життя, зазначив єпископ Радослав: страждання від того, що життя проминає, і страждання, яких завдають інші люди. І те, і те можна переживати двома способами: або як егоїст — або як християнин, Божа дитина.
Звертаючись до прочитаного уривку з Євангелія, владика особливо підкреслив слова Господа Ісуса: «Прослав Мене Ти, Отче, в себе славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ почав існувати».
«Мільярди мільярдів зірок, мільярди мільярдів галактик. Щоб ми могли жити й тішитися життям, — у світі, який Бог створив із любові до нас, відбуваються незліченні процеси. Усе це проникнуто любов’ю Бога, мудрістю Бога, славою Бога. Це слава, яка перед початком світу існувала у Пресвятій Трійці і яка народила Всесвіт. Ісус Христос, щоб виконати свою місію на землі, просить у Бога-Отця про цю славу. Кульмінацією її є Пасха — Таїнство смерті й Воскресіння. Ця слава, яка існувала перед початком світу, є в Таїнстві Євхаристії, в якому ми, приймаючи Тіло Христа, єднаємося з Богом. Люди, брати і сестри, можуть відчути це єднання в своєму тілі, у стражданнях, у старості і, завдяки цьому, можуть жити з любов’ю.
Ця слава є в Таїнстві Покаяння. Ми нищимо створений Богом світ: зараз іде війна, ми нищимо наше здоров’я, нищимо самих себе. Як можна це відновити? Господня слава настільки потужна, що може нас відновити. Прощення існує тому, що Син Божий став людиною і взяв усе зло на себе. Ми не можемо зрозуміти цього до кінця, але можемо це пізнавати в Таїнстві Покаяння».
Тепер Алехандро буде служителем цих таїнств, а також — служителем Слова Спасіння; а з отриманням Таїнства Священства слава Божа, яка існувала раніше від сотворення світу, оселиться в ньому «у спосіб реальний — неймовірний і реальний».
Кандидат на свячення засвідчив своє бажання служити Божому народу у пресвітераті і склав присягу послуху єпископу-ординарію. А після того як єпископ Леон і всі присутні священники по черзі поклали руки на його голову, о. Хосе Антоніо Мурсія звершив зовнішній знак таїнства — одягнув нововисвяченого у священницькі шати.
«Мені дуже радісно, — сказав для CREDO о. Хосе Антоніо, — бачити сьогодні плоди євангелізації. Адже я пам’ятаю, якою невеликою була дійсність Католицької Церкви в Україні, коли я був тут вперше. Тепер все інакше: нові парафії, численні спільноти, багато молоді… Бог воістину зробив на цій землі чудеса!»
Неопресвітер Алехандро Ґевара висловив щиру подяку єпископу-ординарію, ректору і форматорам семінарії, катехістам — як в Україні, так і в США, особливо підкресливши свою вдячність ректору, який для нього, хлопця, що у 17 років залишив батьківській дім і опинився в іншій країні, був «як батько». На це о. Мирослав Цибульський відповів: «Якщо я був як батько, то був хтось, хто був як мама. Це — вінницька неокатехуменальна спільнота».
Звертаючись до батьків нововисвяченого, єпископ Леон Дубравський процитував слова св. Йоана Боско: «Немає більшої благодаті для батьків, ніж коли їхній син стає священником». Як уже давно стало традицією в дієцезії, владика подарував батькам і рідним о. Алехандро іконки та розарії. А почувши, що його сестра з чоловіком мають сімох дітей, побажав мати ще п’ятьох.
«Я дуже вдячний Богу, — сказав для CREDO о. Алехандро, — за час у семінарії. Це був час благодаті, коли Бог дав мені пізнати передусім Його вірність, Його любов, яка проявлялась у тому, що Господь був надзвичайно терпеливий зі мною і ніби за руку вів мене дорогою, на яку покликав, пробачаючи мої помилки і — не буду цього приховувати — мої гріхи. Головним у моєму майбутньому священницькому служінні я бачу те, щоб мати живі стосунки з Ісусом Христом і бути щирим із людьми, до яких мене посилатиме Бог».
Фото: семінарист Луїс Ґонсалвес
фінансово.
Щиро дякуємо!
