Минулого тижня я водила своїх дітей на зустріч книжкового клубу. Цього разу ми обговорювали «Гобіта», і розмова вийшла настільки цікавою, що нею варто поділитися з іншими.
Я припускаю, що ви знайомі з книжкою Толкіна «Гобіт, або туди і звідти», але про всяк випадок коротко нагадаю її сюжет.
Книжка починається з представлення головного героя — Більбо Торбина, гобіта, який, як і більшість гобітів, є поважною та стриманою особою, що любить смачну їжу та комфорт. Його світ перевертається сторч головою, коли чарівник Ґандальф залучає його у пригоду з дванадцятьма ґномами, які хочуть вирвати свою прабатьківщину, Самотню Гору, та її численні скарби з лап жахливого дракона Смауга. Під час своїх карколомних пригод Більбо і ґноми, зрештою, відвойовують гору і вбивають дракона.
Зміна характеру Більбо
Розвиток характеру Більбо Торбина став великою темою нашої дискусії. На початку книжки ми бачимо його як досить метушливе і напружене маленьке створіння, але наприкінці він стає впевненим та сміливим і усвідомлює, що по-справжньому важливо.
Я спитала дітей, з ким вони більше асоціюють себе: з Більбо на початку чи наприкінці роману. Відповіді були різними, але найкращою як на мене була відповідь маленької дівчинки, яка сказала: «Це залежить від дня». Я можу з цим погодитися!
Ми помітили, що основний поворотний момент у історії настав, коли Більбо вбив гігантського павука, який загнав його у пастку в темному лісі. Толкін написав:
«Якимось чином власноручне вбивство велетенського павука — в темряві, без допомоги чарівника, ґномів чи будь-кого ще — дуже змінило пана Торбина. Витерши кинджал об траву і сховавши його назад до піхов, він відчув себе іншим — набагато грізнішим і відважнішим, попри порожнечу в шлунку».
Далі він рятує всіх своїх товаришів від павуків-вбивць, а після цього починає довіряти власній здатності швидко ухвалювати правильні рішення, а відтак — вже майже нічого не боїться. Здається, йому стає комфортніше у власній шкірі, не кажучи вже про те, що він краще почувається у ролі лідера цієї пригоди.
Боротьба з нашими драконами
Тоді ми порівняли Більбо, що убиває павука, з Бардом-Лучником, який убиває дракона далі по сюжету книжки. Обидва герої тріумфують над страхом, щоб зробити непросту, але правильну річ, і ця поразка зла надихає їх робити ще більше добра.
Зрештою, я поставила дітям питання: «Як ви боролися би з драконами та павуками у своєму житті, за прикладом Більбо і Барда? Як виглядало би вбивство драконів у вашому власному житті?»
Їхні відповіді були такими розважливими! Один хлопець сказав, що боротиметься зі своїм «драконом» злості та поганого характеру. Інша дівчинка боролася би з «драконом» непослуху. Кожна дитина придумала «дракона», з яким хоче битися, і слухати їхні рішення було великим натхненням.
Отже, якщо й ви сьогодні шукаєте трохи натхнення, я хочу поділитися з вами мудрістю Толкіна.
Роблячи важкі речі, навіть якщо вони нас лякають, ми почуваємося впевненіше та комфортніше. У кожного з нас є дракони, з якими потрібно боротися, тож давайте протистояти їм із мужністю та наполегливістю, як Більбо Торбин та його товариші.
Щоб вбивати драконів, потрібно зважуватися на важкі, але правильні речі… і читати більше Толкіна!
Переклад CREDO за: Тереза Чівантос Барбер, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
