9 червня у Києві відбудеться Міжнародний саміт «Україна — Життя. Гідність. Перемога», у якому візьмуть участь представники різних профільних галузей та органів влади України, а також громадські діячі й правозахисники зі США.
Як зазначено на сайті організаторів — громадянського руху «Всі разом!» — основними темами саміту стануть ключові пріоритети національної безпеки: сімейна політика, захист життя і дітей, підтримка батьківства і материнства, зокрема в умовах війни, коли, з одного боку, Україна потерпає від кричущої демографічної кризи, а з іншого — у суспільстві просувають руйнівні ідеї, що загрожують ідентичності, дітям і сім’ям.
Напередодні цієї події відбулася пресконференція «Розшук і повернення українських дітей. Демографічна прірва та державна сімейна політика». На ній були присутні учасники завтрашнього саміту: єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький, голова Всеукраїнського фонду «За гідність людини» Ґеня Самборська, президент Міжнародного благодійного фонду «Chalice of Mercy» Валентина Павсюкова, спічрайтер Білого дому, автор бестселерів New York Times, історик Джошуа Чарльз і правозахисник, кінопродюсер, президент Освітньої організації з прав людини («H.E.R.O.») Джейсон Джонс. Модерував зустріч голова громадської організації «Всі разом!» і аналітичного центру Кабінет експертів Руслан Кухарчук.
— Пріоритетом моєї діяльності завжди був захист життя ненароджених дітей, — сказала Валентина Павсюкова. — Але тепер, коли діти страждають від війни, коли понад 500 дітей загинули від рук окупантів, ми маємо говорити про те, чи є різниця між тим, як саме гинуть діти: від російського снаряда чи від руки українського лікаря в утробі української жінки? Ми повинні говорити й про повернення наших викрадених дітей, також і тих, які перебувають у сексуальному рабстві. Мета саміту — голосно заявити про те, що у нашій країні багато людей і організацій, як займаються питанням захисту життя з моменту зачаття до природної смерті.
— Наша мета дуже проста: ми захищаємо життя і гідність найслабших, — сказав Джейсон Джонс. — Люди, яким потрібна допомога — це не слабкі люди; це люди, що опинилися у складній ситуації, і разом ми можемо зробити для них дуже багато, щоб вони перемогли агресора. У мене семеро дітей і троє онуків, і сьогодні я перебуваю з вами, у першу чергу, як батько. Сьогодні ви захищаєте найцінніше — ви боретеся за майбутнє тих, хто ще не народився; боретеся за свою незалежність і за свою історію, за мову і культуру, яку вам передали предки, плоди жертв тих, чих імен ви можете не пам’ятати, але їх пам’ятає Бог. Немає сумнівів, що зараз ви переживаєте напад тих, хто хоче вкрасти і знищити це. Але українці обирають своє, і весь світ бачить вашу боротьбу. Ви — нація, що завжди була носієм глибокої духовності і великої культури, і вам потрібно обороняти свої духовні і культурні кордони з тією ж силою, з якою ви захищаєте матеріальні кордони від російського агресора.
— Моя любов до українців почалася замолоду, — сказав Джошуа Чарльз. — Мій улюблений викладач фортепіано був українцем, і ми багато говорили про українську культуру та політику. Саме він навчив мене ніколи не казати «на Україні», а тільки «в Україні», і я завжди навчаю цього ж своїх друзів. Мій вчитель, що народився у 1931 році, пережив Сталіна і Гітлера, дуже хвилювався за мене, дивлячись на те, як занепадає американська молодь. Сьогодні Україну часто бачать як центр конфлікту між східною і західною системами; а я хочу запропонувати третій шлях — систему Царства Ісуса Христа, яка в моїй країні наразі збирає гіркі плоди, бо все більше людей йде шляхом зла. Я люблю свою країну, я люблю Україну, і я тут, щоб попередити моїх друзів: захищаючи своє тіло, не дозвольте вкрасти свою душу.
— Такі саміти потрібні, щоб «звірити годинники», — зазначив єпископ Віталій Кривицький. — Часто ми не довіряємо один одному; роблячи щось добре у своїй сфері, ми не думаємо, що хтось може робити це саме і що разом можна зробити більше. Ми потребуємо людей, які розуміють: нам потрібна не лише мілітарна перемога; які вміють дивитися далі, не лише на статистику вбитих ворогів, а й на статистику народжуваності. Бо якщо України не буде, можна поставити питання: за що тоді йде війна? Ми довіряємо своїм військовим, бо вони мають об’єктивне бачення ситуації; так само й на плацдармі боротьби за життя і майбутнє України ми маємо визначити спільний напрямок, а потім повернутися до свого служіння і праці.
— Ще 20 років тому голова Комітету ВР з питань національної безпеки говорив, що демографічна ситуація — це реальна загроза національним інтересам і безпеці України, — зауважила Ґеня Самборська. — Що ми бачимо тепер? Ми бачимо, що Україна залита кров’ю не лише воїнів-захисників; українська земля просякнута кров’ю ненароджених дітей. Мати Тереза казала: якщо мати погоджується вбити дитину у своєму лоні, як ми можемо переконувати інших, щоб вони не вбивали одне одного? Насправді, ці воїни, що полягли за нас, віддавши найдорожче — життя, віддали його також і за наше майбутнє. А що робимо ми? Ми й далі його знищуємо. Німі діти, що не можуть себе захистити, стають жертвами наших помилок, сексуальної вседозволеності та безвідповідальності. Ми зробили їх «цапами-відбувайлами». У нас триває декомунізація, але ідеї комуністичного режиму, що першим легалізував аборти, процвітають. Якщо так триватиме, Україна не матиме майбутнього, і на саміті ми будемо голосно заявляти, що сім’я має бути не острівцем у бурхливому морі подій, а одним із головних героїв в українській державі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
