Є такі дні, коли ніщо не вдається. Поразки у стосунках, стреси, невдачі, дірки в бюджеті, діти дратують, весь світ налаштований проти нас; а коли ще й самопочуття погіршується, то це вже «повний комплект».
Кожна людина таке знає. Дні, які не тільки страшенно пригнічують, але просто-таки фізично болять.
Я десь читав, що юдеї й араби, які живуть у Святій Землі, мають спільне слово: воно звучить «халас» (חאלאס). Як одні, так і другі вживають його, коли їм уже все поперек горла і в печінки в’їлося. Коли вже сіллю в оці стає ВСЕ.
Інколи таке «халас» пронизливо відчувається десь у глшибині нашої душі. На жаль, буває і так, що катастрофічної якості дні можуть вишикуватися вагончиками і стати довгими рядами…
І хочеш чи не хочеш, а в закамарках серця починає сочитися чорна гіркота, здатна підступно й ефективно отруїти нас зсередини. Це, на жаль, робить так, що наступні дні матимуть мало шансів стати кращими.
Чи є якийсь спосіб розірвати це замкнене коло? На мою думку — є. Треба тільки трошки самозречення і терпеливості.
Тяжкі молитви
Один із моїх улюблених святих, Миколай із Флюе, полюбляв казати: інколи ми молимося так, ніби рушаємо в танок, — але буває і так, що розмова з Богом дається нам горбом і мозолями.
Скажу вам щиро — я маю проблему з молитвою, коли життя стає незносним. Починається з того, що я стаю неспроможним зібратися з думками. Молитва «не йде». Дехто радить, щоби саме в такі моменти прославляти Бога — і роблять так, і збирають щедрі плоди такої екстремальної молитви.
Дехто здатен навіть у тяжку хвилину життя спромогтися на подячну молитву, хоч би таку, як у перші суботи місяця. Нещодавно одна моя знайома залишилась на першоп’ятничну адорацію. Виходячи з храму, я бачив, що вона ще молиться. Наступного дня пополудні вона прийшла провести молебень першої= суботи місяця, але… в гіпсі по коліно — напередодні, виходячи з храму, вона зламала ногу. Але вже за кільканадцять годин після цього прикрого випадку, непевно ще з величезним болем, прийшла служити і віддячувати.
Якби таке впало на мене, я би точно все покинув і зосередився на поламаній кінцівці. Зрозуміло, що не сама форма молитви, а наш стан, наставлення роблять її тяжчою чи легшою. Я ще не здатен щиро прославляти Бога, коли мені весь світ валиться.
Я ще не був би здатен героїчно прославляти і дякувати, попри життєві перешкоди. Але я намагаюся це робити дещо інакше — те, що мені під силу. Це теж нелегко, однак це діє.
Мале й велике, якого могло не бути
У моменти, коли з мене широкою рікою плине гіркота, я чув: почни молитися молитвою подяки. Тоді в мені все кипіло: я в чорній дірці, то за що маю бути вдячний??? Але якогось разу спробував. Подякував — за те, що маю дах над головою. Маю що їсти, ходжу. Маю сім’ю.
І справа зрушила з місця.
Одразу ж з’явилися роздуми: «Ну так, може, останнім часом не дуже весело, — але те, за що би я подякував, таки Є. А його, зрештою, могло би не бути! Ось тоді я справді мав би проблему».
Після приходу тверезої думки, коли я трішки охолону від гіркоти і нарікань, до мене доходить, що більшість проблем… живе у мене в голові. А це життя не завжди мудре і впорядковане. Тому я повертаюся до фактів, а вони такі: цього дня я з’їв добрий обід; хтось мене похвалив; я безпечно доїхав на роботу; оплатив рахунки…
Молитва вдячності
Поволі, не одразу, я вчився молитви вдячності за велике і мале, якого могло й не бути. Як я сказав — це не було легким. Але поступово, кожного вечора, я старався знайти кілька речей, які насправді були цього дня хорошими. А пізніше я став розширювати свій список і знаходив наступні приводи до вдячності.
Якогось вечора узяв до рук Розарій. Помолився «Отче наш», а потім на кожному зернятку називав щось одне, за що хотів Господу Богу подякувати цього дня. Між десятками молився «Слава Отцю». На завершення ще помолився «Радуйся, Маріє».
Таким ось способом я знайшов 50 справ і речей, які були цього дня добрими. Останнім часом я стараюся молитися в такий спосіб щодня. До мене нарешті дійшло, як багато протягом одного дня стається всього файного! Кожне зернятко Розарію — це зернятко добра, які я збираю до миски, і в підсумку бачу, як багато їх було.
Навіть коли день був складний, то все одно — я отримав стільки всього від доброго Бога! Чи знайдете ви 50 дарів від Отця за день? Знайдете, тільки спробуйте!
Може, колись почнете дякувати і за це тяжке, що є, але це вже рівень для просунутих користувачів — я такого ще не досяг. Важлива вказівка, що полегшує молитву вдячності: не порівнювати себе з іншими, що комусь там краще, хтось живе щасливіше, а отому все завжди вдається. Не думайте так. Ваше життя — це ваше життя. Ваша дорога, якою вас провадить Господь Бог. І звідки вам знати, що там насправді відбувається у житті й серці гаданих щасливчиків? Воістину, займіться своїм життям — і передусім добром, яке отримуєте.
Протиотрута від токсичної гіркоти
Сьогодні увечері я подякую за смачну ранкову каву. За сніданок. За те, що встигаю написати цю статтю для редакції. За те, що мені добре писалося. За всіх працівників сайту. І ще за… 50 інших приводів до вдячності.
А ви за що сьогодні дякуватимете Богу?
Переклад CREDO за: Лукаш Віткевич, Aleteia
Молитва св. Миколая з Флюе:
Цілком віддаю себе Всевишньому
Господи мій і Боже, забери в мене все, що заважає мені прагнути Тебе! Господи мій і Боже, дай мені все, що спрямовує мене до Тебе! Господи мій і Боже, забери мене в мене і дай мені цілком належати Тобі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
