Про небезпеку магічних практик для душі розповідає духовний отець семінарії Пресвятого Серця Ісуса Григорій Рассоленко.
Найкращий шлях розвитку людини — це істинна віра в Бога. Але є також інший шлях — магічний, без Бога, коли людина вірить у якісь сили, енергії, вірить екстрасенсам чи тим, хто поширює ці забобони або магічні вірування.
Часто люди плутають справжню духовність, справжню релігію, яка нас з’єднує з Богом, і магічну: носитиму, наприклад, медальйон чи червону нитку — і Бог мене захищатиме. Коли людина прагне Бога, але не знає, як це має бути, то вона знаходить якісь забобонні речі й пов’язує їх із магічною силою. І при цьому поєднує їх із молитвою, ходить до церкви тощо.
Чому одне суперечить іншому? Якщо сказати, що магічне мислення — це порушення Першої заповіді, то це буде дуже просто. Але заповіді показують суть: різницю між істинною вірою та забобонами чи магічним світосприйняттям. Заповіді — це одна з частин Союзу, Завіту людини з Богом. «Я — Господь, Бог твій. Нехай у тебе не буде інших богів, окрім Мене». Людина тоді входить у дуже тісні духовні стосунки. Ми не можемо цього відчути, але це — знак Союзу. З одного боку, Бог віддає, представляє людині свою вірність; але з іншого боку, сам очікує вірності. Це нагадує подружжя: чоловік жертвує свою вірність дружині, виказує їй довіру, а дружина, своєю чергою, — чоловікові. Вони одне одного перевіряють і між ними виникає сильний зв’язок любові.
Це не так почуття, як вірність слову. 10 Божих заповідей — це 10 слів, декалог, які виражають вірність слову, яке я дав. А в духовному світі дуже важливо, кому ти довіряєш. Якщо я довіряю якійсь магічній речі — це теж довіра; але невідомо, кому. Тут може бути провина більша чи менша. Людина, яка краще розуміє, що вона довіряє потойбічнім силам, більше відкривається на «когось». Бо в духовному світі немає безособових енергій.
Важливо, наскільки ця людина віруюча. Якщо вона охрещена, то такі практики розривають її союз із Господом. Коли людина звертається до магічних сил, які мають щось для неї зробити, вона — не обов’язково усвідомлено — користується ними, і вони впливають на сферу, в яку їх запросили. Оскільки Бог чи Його ангели ніколи не відповідатимуть на такі маніпуляції, то завжди йдеться про злого духа. Він теж є духовною істотою, тільки це — грішний ангел. Бог створив їх добрими, але внаслідок свого вільного вибору вони обрали шлях зла і стали грішними ангелами. Вони уже в пеклі, і їхнє єдине прагнення — звести людину до пекла.
Демони заздрять людині, тому що Бог дав їй дуже багато; Бог поводиться з нею, як із дитиною, прощає. Тому вони хочуть відвернути людину від Бога. Від початку світу демони представляють певні сили й використовують їх. І якщо віруючі люди звертаються до якихось магічних практик, то, користуючись цими надприродними силами зла, вони зраджують Бога, віддають дияволові свою вірність, яку пожертвували Богу в хрещенні. І внаслідок цього втрачають надприродну благодать, єдність із Богом і стають провідниками злого духа. Не обов’язково відразу стають біснуватими, але злий дух може через них діяти.
Повністю відеоефір з о. Григорієм Рассоленком дивіться тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
