Сьогодні часто можна почути «моя дівчинка», «мій хлопчик», «моя дитинка» щодо… собак та котів, до яких їхні господарі ставляться як до дітей. Із домашніми улюбленцями формується емоційний зв’язок, який охоплює всю сім’ю.
Щораз частіше можна побачити на вулиці людей із доглянутими собаками. Ці розпещені тваринки носять одяг, ґаджети, до них часто ставляться, як до людей.
Колись люди переважно не могли собі дозволити розкіш утримувати сім’ю і ще й мати дорогого домашнього улюбленця. Однак із часом, через численні соціальні зрушення, ситуація змінилася.
Замість того, щоби присвячувати увагу, час, гроші своїм близьким, їх присвячують собакам — створінням, що відомі найбільшою відданістю своїм господарям. Сьогодні собаки можуть заповнити пустку самотності й заспокоїти емоційні потреби.
Психотерапевтка Андреа Аґілар поділилися думками з цього приводу.
«Із досвіду роботи з пацієнтами я помітила, що особливо під час пандемії бажання мати собаку замість дітей почало набирати сили, зокрема, з огляду на безробіття, ізоляцію вдома з великою кількістю вільного часу і самотністю, а також через зростання тривожних розладів та депресій», — каже фахівчиня.
«Свій вплив має і те, що жінки зараз залучені у різні форми діяльності поза домом. У молодих парах зазвичай працюють обидва подруги. Тому їхні цілі відрізняються від тих, що їх люди мали раніше, — тобто від бажання створити сім’ю з дітьми.
Багато жінок ставляться до своїх собак як до дітей. Насправді людина має потребу комусь або чомусь належати. Людина прагне любові — хоче її віддавати й отримувати. Так відбувається стосовно партнера, роботи або чогось матеріального, а навіть — як у цьому випадку — стосовно хатніх тварин».
«Тваринка-дитинка» та її вплив на суспільство
Ми маємо розуміти, що молоді покоління вчать нас жити по-іншому. Протягом часу сім’ї еволюціонували й перейшли від народження десятка й більше дітей до одного, або в деяких випадках — жодного.
Така ситуація може дуже сильно вплинути на суспільство. Молоде покоління має проблему з відповідальністю. Часто молодь не хоче брати на себе зобов’язання, через що не входить у зрілий спосіб життя, який полягає, наприклад, у створенні сім’ї.
«Деякі жінки вже не хочуть виходити заміж. Це пов’язано з сучасною концепцією: щоб бути щасливим, не обов’язково створювати сім’ю. На це також впливає суспільно-економічна та культурна сфера. З іншого боку, не варто бути катастрофістами й думати, що в майбутньому буде більше собак, ніж людей», — каже Андреа Аґілар.
«Тваринка-дитинка» і я: як ця ситуація впливає на людину
Є певні симптоми, які можуть свідчити, що хтось ставиться до собаки як до дитини. Це, наприклад, більші фінансові витрати на собаку, ніж на себе. Публікація надмірної кількості світлин свого улюбленця або створення його профілів у соцмережах. Так людина починає покладати перебільшені сподівання на свого вихованця.
Наслідком такого ставлення може бути своєрідне відокремлення від оточення, гіперопіка, погіршення стосунків на роботі, у школі, серед знайомих чи в родині, зниження якості життя на всіх рівнях і навіть розрив із реальністю.
Якщо хтось із вашого оточення виказує якийсь із цих проявів — варто поговорити з цією людиною і звернути її увагу на ситуацію, в якій вона опинилася.
Свого улюбленця можна скривдити, не підозрюючи того
Варто знати, що собаки діють на підставі інстинкту й пам’яті, не розуміють наших слів, а чують тільки звуки. Вони звикли до дуже суворої дисципліни.
Деякі аксесуари, які люди використовують для своїх собак, можуть їм шкодити — зокрема, одяг, якщо його довго носити.
Любов до тварин може бути такою великою, що їм навіть присвячують відпустки, поїздки чи канікули, щоб не залишати їх на самоті й не допустити нападів страху чи панічних атак.
Треба дозволити собакам бути собаками, дарувати їм свою любов, дбати про них і завжди запитувати себе: чи справді собака цього потребує, чи це просто проєкція моїх потреб?
Ознаки того, що ви маєте «тваринку-дитинку»
Якщо ви й надалі не розумієте, чи ставитеся до свого улюбленця як до дитини, — дайте собі відповідь на ці кілька запитань:
1.Чи ваш собака спить у вашому ліжку?
2.Чи купуєте ви йому більше аксесуарів та іграшок, ніж рекомендують?
3.Чи святкуєте його день народження?
4.Чи розмовляєте з ним, як із дитиною?
5.Чи є у нього візочок?
6.Чи відмовляєтеся від деяких речей, щоб не залишати його самого вдома?
фінансово.
Щиро дякуємо!
